– А коли євреїв? – наполягав Еренбург. Бо він був у не в плащі, а в цьому, як його, ну такому, що не пальто. В макінтоші! Бо він був із столиці і модно міг одіваться, й тому мерз, бо була в Києві осінь сорок третього года.
– До євреїв були ще буржуазні націоналісти. Й де вони взялися – коли німці одсвобождали Польщу з одного боку, а наші – з іншого її боку, то получилося так, що наша Західна Україна, це по суті, восточні колонії Польші. Де польські переселенці самими ними так просто і ясно й називалися: колоністи. А проти них виступали хто? Бандерівці. І з ними боролася тоді ще вся польська поліція, бо Бандера їхнього самого гламного начальника убив. І вона составила списки всіх націоналістів. А коли німці захватили Польшу, то ті всі списки передалися поляками до їх. Щоб коли німці встрєтіліся по-братньому з красними в Львові, то обмінялися учотом, приложили до них ще списки, передані їм з ГеПеУ. Бо тоді наші з фашистами дуже дружили, зо всіх сил, шоби щосили не догадуватись, що між ними буде війна. І з цій ціллю передавали один одному списки їх общих врагів. Потім пофамільно виловлювали. Шоб не допустить провозглашенія вільної України, як це вже було во Львові, коли фашисти його були захопили вдруге. Й розстріляли, кого змогли.
А євреїв вони собирали не виборочно, як націоналістів, а зразу всіх. Бо їх було дуже багато, більше, навіть націоналістів. Ж Гітлір лічно був містік. І провозглашав свій народ Божим народом. І тут получилася в нього накладочка, бо вже один Божий народ був. І це були лічно євреї окроми циган. Бо, як Гітлір, ба, того не хотів, а католіниська німецька вся релігія теж состояла лічно з євреїв, включая в них лічно й Ісуса Хреста. Но Гітлір був сам майже єврей і всі ці тайни знав. І шоб ніхто не здогадався про це, він рішив унічтожить усіх євреїв, щоби очистить для німців усе, що вже було Божим.
Включая німнарод. Бо «європа» і «євреї» – однакові слова. Бо євреї є аравійці, а не арійці, хоч це теж дуже похожі слова, но походять євреї лічно з полуострова Аравії. Але слова – совпали. Шляху назад не було. Це була така страшна акція, що в неї ніхто не вірив. Навіть самі євреї, бо вони були думали, що вони одкупилися од фашизма дєньгами.
І Гітлір придумав хитрость, тіпа сталінської, що він буде наче робить тут, в Бабярі, щось таке тіпа Біробіджаньского автономного округа і для цього почав собирать усіх євреїв з України, вистраювать їх у колони і вести на Сирець. Місце, де тоді собралися докупи всі кладовища – православні, караїмські, єврейські, татарські, монгольські і навіть протестантські. І там од православного кладбіща прорили бульдозером страшну траншею. Який точно стояв під теперішнім карандашом – Телецентром і точно вів до такого місця, яке називалося Цирк. Но Центр не винуватий, бо його строїли спочатку як архів компартії, яка вибрала собі іменно це місце, щоб таким чином запечатать правду про нього. За що компартія й була наказана в 1991 році, наказово прекратя свойо существуваніє, поступившися цією спорудою під Телецентр, який получаїться тепер ні в чому не винуватий.
А шо таке «Цирк»? Це така арена тіпа амфмітіатру, за що її так і позвали, бо вона була одним із менших ярів-одрогів так званого величезного Реп’яхового яру. Де були дуже тверді глини, що позволило удержувать їм крутізну тридцяметрової висоти урвища. І над ним німці бульдозерами вирили таку тірасу, як наче для зрітілів гальорку цирку. І от спеціально на православному кладбіщі усіх ївреїв роздягали під предлогом дізінфекції одєжди і заганяли у ту страшну траншею чоловіків окремо од жінок. І били іх там шомполами, щоб деморалізувати і шоб вони самі, штовхаючи одне одного, бігли до тої прірви. По другий бік якої стояв кулемет, який бив по людях і вони падали вниз. Й не стріляв він лише з перервою на обід, бо в німців був тоді такий сильний порядок з прийомом піщі. Поїдять, а потім знову розстрілюють.
В перший же день єврейського розстрілу піднялася в Києві нелюдська страшна жара, шо навіть німці не ожидали з усією їхньою скрупульозностю і од убитих пішов тяжкий дух. Тоді німці позбирали усю в Києві звезли туди всю карболку й залили нею полностью дно Реп’яхового яру. Но крові було навіть більше, що вона вступила в хімічну реакцію з карболкою і все дно страшного яру закипіло, стало червоною піною.
Еренбург записував. І про те, що розстріли велися по всіх тих кладовищах. Де німці ніколи не розстрілювали православних на православному, а татарів на татарському, а навпаки, тільки на протівоположних. Щоб посварить всі народи між собою. І про те, що фашисти потім робили євреям ексгумацію, бо багато хто з них не здавав, як положено було, а ковтав золото; но потім фашисти почали просто перепалювали трупи і з попелу виймали щодня по чемодану драгметалу. Ця переплавка відбувалася само в тому місці, де тепер і стоїть пам’ятник погиблим, і нехай ніхто тепер не говорить, що він стоїть не най в страшнішім місці. Бо цей, по-відіму, опит і навчив їх потім палити в усіх наступних своїх концтаборах людей без ексгумації, а одразу.