Не падав вагомо і зневажено зерниною у пекучий чорнозем дев’ятсот тридцять другого, щоб не прорости трьома колосками в далекій Колимі віддаючи золотоносні жили, а натомість вбирала цілі поклади людських кісток, не вибухав протуберанцями щастя закриваючи чорнобильськими грудьми усі європейські народи, наче простісінький підлеглий піхотинець того комісара, хто за три кроки наступить на піхотну міну край знаменного місця, де Мала земля переходить у Велику, ба, не під’юрмлював довірливих блокадниць віддати останні крихти в сірникову коробочку партпайку, не туго обкручувався шовковим полковим прапором, щоби аніякий «шмайсер» не прострелив тулуба, коли затулятиму ним політпрацівників, бо я ще жодного разу не злітав ластівкою з рекордної естакади збудованої мною у аквапарку містечка розваг у стрімкі спінені хвилясті брижі річечки Стіксу, який плинно й повноводно несе свої хвилі для тих, хто прагне долетіти середини русла його, яка так добре відокремлює Міні-землю від усіх Середульших, не виборював турксибського каналу, не пробурював кунцівського метрополітену кабінетно-мармуровими кахлями, і не хромив харалужним підтипом печеніга, котрий не бажав, аби Київ ставав матір’ю й батьком міст городів руських, а навпаки – опускався молодшим братом степовій орді, ніколи не понуряв своє бренне тіло до плинного Гангу разом з тисячами пілігримів набувати колективної сечотерапії, не вибрикував півником строкато попираючи строкатими закордонними лейблами розложисті хвилі Амурського вальсу.
Я ще жоднісінького разу не маковіяв, не сіяв-деревіяв, та не зілляв-божевілляв доки Мале Рало одзодіачувалося од Рала Великого, не відокремлював боротьби єдності з боротьбою протилежностей у прокуреному мужицькими самокрутками червоному куткові сталінського портрету, не скрижалив по дніпрельстанівському сіро-бетонню мінус електрифікацію, не під’юджував юрбу дев’ятитисічневого грудневого повстання в каре на Сенатській площі грудневиків, доки туди ще не підтягли «Аврору», не потаймиру спускав у каналізацію ковбаси останкінські, любительські, докторські, чи й бо загортав бульдозерним ножем у промерзлий грунт Пулківських висот стражденного ленінградського кільця, не підсипав кришталиків ціаніду до пістолета, ні, не того, що поцілив Степана Бандеру, а до іншого, шкодуючи, що не існує для цього кришталиків сифілісу для набоїв, якими я, есерка Каплан, ось зара закандичу вождя світового пролетаріату, жодного разу не був нащадком гомельського равина й не нидів крючком над сувоями тори, закручених кільцями Мьобіуса, вишукуючи там першоджерела трьох складових частин, які виявилися направду потужнішими за три складові ядерної бомби разом узяті, не блазнився із чудодійних мощів святого Варфоламея чи Онуфрія, заздалегідь купивши законного вхідного квиточка до печер києволаврськосвятительського заповідника московському патріархатові, і баритоном я не був, зірвавши зливу овацій, сплутавши сольну партію Богдана Хмельницького з арією Бориса Годунова, не був також і гіпотенузою катета ні Бермудського, (ні просто мудського) трикутника, не кричав:
– Мамо, погодуй рибок, на що та відказувала:
– Тато пішов у плавання, він і погодує.
Не долинали до мене громовини завірюх, коли Аврора провістилася уперше п’ятикутною зорею,
Я не валандався по сопках Аму-Дар’ї й Манчжурії, не вимахував червоним простирадлом, затуляючи ним свою русявість межи чорнобородих сандіністів Сьрра-Кодроби, й не співав там «Гренада, Гренада, країна моя», не жбурляв протитанкової гранати в бомбардувальника «Хейнкель», бо він був літаком, не бронемашиною, не цілувався п’яно із янгольськими зулусами, хоча й відкрив їм таїну перетворень простого маїсу в перфектну брагу, не заносив я в секретні списки кайзерівської розвідки, та й то через одненьку фотографію, на якій я, змарнувавши чужі внески з партійної каси, виходив із Цюріхського борделю, підхмелений свіжоприготованими пранцощами нового завтра.
Не бив за це тилом прикладу, заощаджуючи ним набої для інших боїв, а трощив отих зайченят на оточених повінню розливу острівцях, яких не встиг порятувати дід Мазай, зайченят, чиї капосні мордочки зловісно нагадували германських повій-курфюсток...