Це не я випускав щоразу на волю усіх карних злочинців, аби посилювати революційні переворотні ситуації.
Ні. Це не я.
Це не я.
Ба ажніяк не, ачей, аніколи, неможливо, та зродувіку, свята ікона одсохни язик, гей би, та споконвіку, бігме!
Антихантер
– Я б дуже хотіла пофарбувати яйця, – сказала вона й одразу виправилася: – розписати.
– То за чим стало?
– Незручно якось про це говорить, – мникалася вона, – але в мене є така ідея, розумієш, це давно мучає мене... Словом, я б хотіла розписати не крашанки, а живі яйця, розумієш?
Так я вперше довідався, що вона писанкарка.
– Професійна! – щоразу додавала вона, тому що одного разу її показали по телевізору, як вона виводить візерунки на курячих яйцях.
Ми зналися доволі давно, але не були знайомі. А коли нам було знайомитися, якщо весь інститут наляканий інопланетянами, дехто навіть бачив, як вони у пітьмі спускаються на парасольках, неначе Мері Попінз, що адміністрація просто змушена була залякати молодь, що піддасть наркологічній експертизі, отож пристрасті трохи вляглися і все повернулося до узвичаєної колії.
– Розумієш, – нітилася, – скоро паска, й мене вже просто розпирає, мені ж треба розвивати хист, шукати нових форм...
– Чому нових? – зблиснув я знанням архетипів. – Саме ця метода і є найстарішою, це вже потім людство почало вдаватися до підміни, стало анімізувати символи. Чи табуювати? Зрештою, що символізує паска й навколо неї мальовані яйця, вкриті кучерявою травкою? Та весь сексуальний апарат у повному комплекті.
Словом, коли вона поклялася, що робитиме це не гарячим воском, а пензликами, я погодився. Слава Богу, вона відмовилася це здійснювати за допомогою машинки для кольорового татуювання, бо в нас обох не вистачило грошей на неї.
Страшно про такий теперішній процес і подумати, а ще страшніше уявити, як наші предки примітивним кам’яним знаряддям витворяли там по живому кольорові візерунки...
Одна ще біда, що наш вуз скоїв велику дурницю, понабирав цього року абітурієнтів переважно сільських, не подумавши, що гуртожиток на таку кількість не розрахований, отож поселяли їх буквально одне одному на голову, що тепер не знайдеш там не те, щоби тихого куточка, а в туалет навіть пристойно не зайдеш.
Однак Василина розкрила мені ще одного секрета – на Гідропарку вона мала таємні плантації черемші, що дуже поліпшувало вітамінний баланс студентки, а, головне, захищав од грипу та інших інфекцій.
Перша ж її ділянка виявилася висмиканою.
– Ідіоти, – шепотіла вона, озираючи пустку, – вони думають, що це конвалії, й збирають їх. Краще б понюхали спершу рвати.
Так я вперше довідався, що черемша це не черемшина.
Ми пошукали іншого затишного куточка, тут така біда на природі – де не знайдеш прикриту місцинку, то там вже хтось відпочиваючий наклав купу, навіть собаки полюбляли ховатися для такого діла, однак ми хутко здобули чистенького усамітненого закутка, розклали пляжні підстилки, мене мучили деякі технологічні обставини, однак вона спритно обв’язала моє ліве стрічкою й заходилася фломастером над опукою накладанням ескізу.
– Я не помилилася, – сипала компліментами, схилившись над пензликами, – саме такий об’єкт і уявляла.
– Брити не будемо? – непокоївся, намагався таки роздивитися я, що вона там творить.
– Ти що? Це було б грубим порушенням концепції...
Прадавнє дійство пройняло, що ми не всигли розмалювати й першого, зчепившись обіймами, ми не помітили, як розквецяли фарби, й розтовкли навіть бутерброди, однак потім, одхекавшись, розглядали одне на одному небачені візерунки, не лише ритуальні, але й в світовому малярстві, бо кольори пристрасно вклалися й на тканині.
Василина виявила в канцтоварах ще й їстівні фарби для немовлят, аби вони могли малякати, не псувавши здоров’я, отож по акту творення могли вдосконалювати композиції усім, чим лише могли. Найвдаліші фрагменти я пропонував зафіксувати фотографічно, однак Василина категорично відхилила:
– Покинь ти ці цивілізаційні втручання.
Нам лишалися тільки калейдоскопічні тепер наші підстилки, однак і вони – ненадовго, до першого полоскання в Дніпрі... Мені, яко джентльменові, вдалося поцупити в каптьорці старі штори, отож ми їх ужили, тобто найкращі композиції фіксувалися оцтом і прасуванням та архівувалися.
Вона була фахівцем, однак домалювати свого найпершого задуму їй не вдавалося ні разу, магічна сила кидала нас так стрімко, що ламалися пензлики, ми часто підсміювалися зі своїх мистецьких намагань, однак охоче погоджувалися, що й інший результат бував менш артистичним.