Він тим часом викладає в рідному селі фізкультуру і нікуди не їде, хоча йому всі давно кажуть, що Сталін давно помер. Так сильно, що ніхто й не знає, де подівся його синок Василь, лише тихо говорять, що він ніби-то працює тепер міністром авіації в Китаї – а це тепер дуже далеко і що можна тепер іти і ж вимагати нагороди, включаючи і військові.
– Як це так – чотири зірки Героя? – не вірить своїм очам Брежнів, бо він саме тоді став генсеком, читаючи при цьому докладну про борця.
– Дуже просто, це дуже сильний чоловік, тому, – пояснюють йому люди. – Це чиста правда, он же бачите, всі документи на Зірки Героїв є, з усіма печатками, то треба, щоби нагороди знайшли його – бо треба ж дати йому, нарешті, те, що він по праву заслужив. І ж він, між іншим, Ваш земляк, із лічної вашої України.
Тим часом він сидить в своєму селі, і, зціпивши зуби, виконує обов’язки сільського вчителя фізкультури, незважаючи на це, загоюючи при цьому свої тяжкі поранення.
– Інтересна історія, – сказав Брежнів, який став на командну посаду і який почав рахувати, скільки ж це Зірок Золотих вийде в простого вчителя фізкультури, який при цьому ніколи не був політруком, а так і лишався простісіньким солдатом. – Це так получається, що їх у нього більш, ніж лічно в мене, чемпіона міра по орденах? Да хто в світі на планеті Земля повірить у такі басні?
Хоч в його тоді було тільки три якісь Звізди Героя, то він про всяк випадок довісив собі їх ще дві.
І ж не дав борцю при цьому жодної. До такої її міри, що й ще один спортивний орден по боротьбі заникав.
Отак кувалась Перемога.
Нас виростив Вождь бо
На вірність народу!..
(з гімну)
Бюстоносці
(апокриф-мініповість)
Чи доводилося кому стрибати парашутом, тримаючи важезне мармурове погруддя? Та ще з невеличкого «ку– курузника», геть не гожого для скульптур?
Цю неймовірну історію розповів старий Пєрцух, довідавшись, що я також належу до гілки, сказати б, «зубро-бізонів», однак не це головна причина: він помирав.
– Як жа так? Тади, в колективізацію, війну, голодомори – я був невмирущий, а тепер, колі навіть карточної системи няма, я што – вжа мушу памірати?
Тому я хутенько ввімкнув диктофона, я не знав тоді, що запис зламався, тому мушу негайно відновити все з пам’яті, отож ця історія не дуже автентична: бо діялося на планеті Сьомий Епсилон, болотистому материкові поневоленої країни Блондонії, яка мала трясовини утричі більше, аніж годилося для щастя, тобто завойовники ніколи не могли сягнути ідеалу – зачистити її, бо та виявилася занадто мокрою, отож її не доконали пашшеки, а передали естафету ідеократам, ці окупували з метою покращення майбутнього й аби захищати од нових можливих поневолень, однак щоразу виходило так, що Блондонію першою підставляли під удар, ідеократи ж не втрималися перед навалою герготів, отож у корінних мешканців щоразу виникало міцне переконання, що це були битви саме за їхнє визволення й дякували кожному, хоча раз-від-разу їх значно меншало: одна вогненна навала обвугливши її з сходу на захід, поступилися не менш палаючій, котра палила, відкочуючи назад попередню.
Ідеократи відступили, бо їхні війська весь час плуталися в функціях, адже поділялися на внутрішньо-зовнішні та зовнішньо-внутрішні, отож, втративши територію, вони тоді вирішили протиставити окупантам місцевий рух опору в покинутій ними країні.
– Треба закинути їм зброю, – сказав нач Департаменту Диверсій, однак Вершитель урвав його:
– Яку зброю? Щоб нею вони перебили залишки партактиву?
Нач ДепДиву хотів сказати, що їх і без того, певно, перебито, однак вчасно прикусив язика.
– Може, провіанту підкинути? – наважився він.
– Й так зажрались, ледацюги, – почув у відповідь. – Треба закинути їм справжніх бойових...
– ... машин?
– ... Ідеологів, ніщо так не підносить бойовий дух. Вважаю, що всі наші невдачі в цьому регіоні викликані саме недоліком агітаційної підготовки населення, отже, саме настав час його ліквідувати. Ось що треба закинути – я не пошкодую найдорожчого, що в мене – самого себе, – він вказав на власне поясне погруддя, яке прикрашало Залу нарад.
Присутні в один голос стали вмовляти його не робити цього задля якоїсь там країни, однак він був непохитний, якщо сказав, то сказав.
– Гадаю, що зараз у зюзюбрів спостерігається велика відсутність наглядних посібників, тому цей бюст полетить туди разом з ідеологами, ось що я мав на увазі.