Марічка вдихнула повітря, коли він люто загуркотів коридором.
– Дотація! – волав він. – Буде ж вам тепер дотація – головка од буя!
Безбач влетів до сусіднього приміщення, і всі в буфеті отетеріли, коли там опинився завкультурою весь мокрий і в пелюстках. Погляд його пронизливий уперся в столика, де сидів за шампанським Романченко з Козубицькою, він саме підносив їй запальничку до цигарки й вони ніжно торкнулися пальчиками. Вогник вкляк, забачивши Корнієнка.
Корнієнко теж, бо пояснити, п’яно тетеріючи, як тут актриса опинилася раніше за нього він не встигав, тому од порогу хопив з прилавку першу путню пляшку: «буде ж вам дотація, краще в інтернати оддам», і щосили влупив по голові художнього керівника. Скло пурхнуло, обкинувши присутніх.
– Сука! – викрикнув завкультурою.
Позаяк та почула своє ім’я, втупилася у вогник. Потім несподівано легко й рвучко смиконула до себе зі столика шампанське й зацідила у скроню нападника, пляшка не луснула, чого не скажеш про голову – чоловік гупнув неживий межи сусідні стільці.
Усе охнуло.
Кинулося підводити Корнієнка, робити штучне дихання, кладовити на стільці, весь театр, зойкаючи, закружляв навкруг буфету, а тим часом художній керівник і актриса зникли досконало.
В буфеті вже працювала слідча бригада, а до адміністратора з жахом дійшло, що глядачева зала заповнюється.
– Зарізали, – застогнав він і вискочив у коридор, зіткнувшись з завтрупшою, – без ножа зарізали.
– Треба було переставити іншу виставу, – недоречно бовкнула та.
– Коли? За п’ятнадцять хвилин? Блін, та тут навіть відмінити вже ніколи, театр ломиться...
Вони, не змовляючись, просто з коридору влетіли в гримубиральню і стали, як вкопані – перед ними на розсипаних квітах виструнчилася Марічка в костюмі Мавки.
– О, а ця вже й перевбралася, – просичала завтрупою.
– Стривай... – адміністратор повільно підійшов до дівчини, вийняв їй із пальців карафку й обережно поставив на стіл. – Роль... знаєш?
– Чудово знаю, – закліпала, отямившись, та, – на дипломній роботі грала.
Усі німо перезирнулися.
Коли її підвели до сцени, весь колектив завмер. Але ненадовго – глядачева зала вже тупотіла ногами.
«Жаль, дуже жаль, – ще встигла подумати Марічка, виходячи з-за куліси, – жаль, не встигла маму попередити, хай би вона мене побачила».
Геродот-1983
Греки тільки того й робили, що бухали, бо товщина їхнього культурного прошарку складається з черепків битих амфор і сягає подекуди кількох метрів. Вони наполегливо крізь усі літописи розпускали чутки, що вино завжди розбавляли водою, однак дослідження показали, що настоювалося воно аж на сорока міцних травах, таких, що якби сучасній людині дали сьорбнути, ту би скрутив передозняк.
Оглядаючи таку амфору в музеї, неважко здогадатися, чому вона нераціонально видовжена, але, якщо подумати, то дві ручки на горловині дуже зручні для того, аби було такою, випивши, гепнути сусіда по голові. А, може, й так: у давніх греків не було пунктів прийому тари і вони просто змушені були брязкати нею об що трапиться, аби кардинально зменшити об’єми зужитого посуду.
Бо й так ущільнене череп’я буквально заважає археологам копати, досліджувати давні поселення й надосі не існує стільки транспорту, аби повивозити уламки з розкопів. Отож зараз, куди не глянь, їх понавалювано горами, навіть жадібні до безкоштовних сувенірів туристи не здатні порозтягати їх закутками нашої неосяжної батьківщини.
Я йшов пляжем й дивувався з гальки, створеної із колишньої кераміки й міркував, як би цей процес взяти за мету нестандартного наукового дослідження, й наштовхнувся на двох голих дівчат, які, підставившись під сонце, витяглися на рушничках. Наші погляди зустрілися.
– О, Боже, какой ужас! – вигукнула молодша. – Страш’н дажь надумать, чьт завтра я уж буду в Масквь.
– Ужас, дєйствітєльн’. Там же температура воздух’ всево плюс десять.
– Да ет на десять градусов мєньш’, чем здєсь температура вади, дажє прєдставіть страши’.
– Да, дєйствітєльн’ дасадно.
Поза вербою низкою сиділи чоловіки, одразу видно, що археологи, бо одягнуті в суміш військового та джинсового, навколо них стовбичили пляшки з під портвейну, порожні, тому всі були похмурі.
– У-у, гунн паганий.
Це до мене.
Запанувала павза.
Скориставшись з неї, муха залетіла в пляшку й забасила:
«Гун-н-н-н».
Я тихенько подумав: був би я гун, то вас не сиділо би тут.