На временно причепуреному пероні города Ліпецька його зустрів лічно Валерій Чекалов, цей молодий крепиш-пілот одразу визвав у Герінга симпатію, певно, бо й той сам був крепишом.
Тренувальний комплекс вражав, особинно масштабами. Яких додавало й те, що майже всіх мєстних наших курсантів-льотчиків було уволено з роботи, розчищаючи місця для іноземних гостей, як це в нас заведено.
«Тут можна за кілька років підготувати повний бойовий склад країни», – радів Геррінг, а руки аж засвербіли до штурвалу. Однак його посадили в у макет муляжа, в у якому він опановував особиності керування сучасним винищувачем, а ще чимало додавав знаній навичок Чекалов, який працював пілотом-ізпитатільом і знав більше, аніж інструктори.
Од нього Герман почув уперше про цільнометалевий моноплан, що було схоже на фантастику.
– Зажимають ідею старі пердуни, – бідкався новий друг, – кажуть: «ми на таких не літали, то й вам не нада», ну, не падли? – ламаною німецькою намагався пояснити він.
«Вам би ще нашу технологію», – з ужасом подумав Геррінг.
Вони подружилися й причиною була молодість Чекалова, бо старший возрастом ас не Геррінг не міг збивати його в повітряних боях над Ельзасом і Лотарінгієй.
... Будинок культури заводу «Свободний сокіл» був переповнений по причині свята Першого Травня, бо німці також свято чтуть цей празник по причині, що їхня соціал-націоналістіческа партія також робоча-крестьянська.
Поглянути на німців-союзників позбігалася вся навколишня публіка, не встиг Герман зазначити, що російські дівчата, попри скромні платтячка – а легко можуть дати фору усім німецьким фрьокіншам, як неожиданно наштовхнулися на юну Маню Канкіну, мєстну подругу Валерія, з якою той переписувався ще з армії.
Він відрекомендував німця:
– Герр Герман Геррінг.
Але той, ляснувши шпорами й поцілувавши ручку дамі, виправив не дуже грамотного в німецькій мові друга-росіянина:
– Херр Херман Херрінг!
Несподівано Маня так дзвінко засміялася, аж зайшлася, що Герман мимоволі подумав, що німецькі дівчата ніколи так не зуміють.
– Що тут такого смішного? – розгубився він. – Моє ім’я походить од імені мойой страни Херманії.
На що дівчина засміялася ще дужче.
– А її назва в свою чергу походить, – тут він гордо випрямився, – від давнього нашого героя Херманаріха.
Аж запищала Маня од такого імені, а потім враз розчервонілася, що як скромна дівчина, не зможе пояснити цю гру слів з звуками. Вона ж не знала, куди свого часу був ранутий Геррінг, бо тоді б не позволяла собі такі двосмислєнні шуточки.
Почали танцювати, однак, невзірая на це, вона через кожні три кроки починала знову й знову реготати. До того так заразітєльно й щиро, що Герман просто не міг не влюбиться в цю дівчину. Бо во врємя танця вдруг внезапно очутив, що стара бойова неліцеприятна рана раптом одступилася навсігда.
(Чим ізміняв давній фронтовій дружбі к фюреру, бо в Першу світову війну Гітлер воював сухопутно, а Геррінг не раз прикривав його з повітря, іногда рятуя жизнь простому би, казалось єфрейтору. Так зародилася їхняя дружба.
Тоді, щоби покращити льотно-бойові показатєлі, Геррінг получив ранєніє – газовою атакою під час повітряних боїв просто в пах й лікував свої сильні хірургічні болі сильнодіючими ліками морфійом, що по ізліченії дозволило йому дуже збільшити кількість збитих царсько-російських літаків, бо завдяки морфінізма він їх міг бачити навіть в густому тумані туч, увілічуя наркотиком прозрачность воздуха, за що й получив свого першого залізного хреста). Хоча вже благодаря лікарству вже починав іногді плутати небо з землею, а це для льотчика не безопасно.
А з іншого боку: як же Геррінг міг щовечора ходити до Мані, долая контроль своїх органів, а особино мєстних? До такої степені, що він напрягає всю свою силу нелюдя й покидає навіть пить морфій, так його презобладали чисті чуства над грязнимі. Дуже просто ходив: щовечора до нього приходив неконтрольований Валерій Чекалов, вони мінялися уніформами костюмів (а лицем вони були схожіші й би за рідних братів) Геррінг безприпятственно рушав до Манічки, а Чекалов цілу ніч в общежитії за це міг ознайомлюватися з найпередовішою технічною документацієй ще не возсозданого Люфтваффе.
Що Чекалову згодом дало можливість стати самонаілучшим пілотом не тіко нашой страни, но і міра.
Тут виника ще одне нескромне питання: а як же могла наша Маня позволить над собою нємцю то, що навіть до того не позволила усім соотєчиствіннікам? Може, він підманув її шоколадом чи шовковими чулками зі свойого офіцерського пайка? Ні, не це, а форма радянського льотчика, вдіта на йому, перед якою устоять нашая дівчина не імєла нікакого морального права.