Выбрать главу

– І в кратчайші сроки забезпечити такими дубль-составами усі тіатральні коліктіви, проізвідя призив їх серед представниць жіночої статі, набраних зі складу органів КГБ-НКГБ-СМЄРШ-ГАІ.

– Що?! – підскочило Політбюро.

– Чому це з органів? Ти нам не наводь тєнь на фуетєнь, – закричав Микита Хрущов, здогадуючись, певно, яку підступність може таїть в собі Берія таким поворотом справи, масово мобілізуй свої ввірені війська.

Но Берія був не такий простий, як здавалося йому на перший погляд:

– А ви хоч раз подумайте про це головою – в кого найбільші харчові пайки серед населення? В енкаведгебісток. Отже вони єдінственні мають шанс не втратить пишноту тіла й на балетній роботі. Тим самим рішая успішно цю непоборну проблему худнення персоналу балерин.

Словом, логіка перемогла.

Нею дуже часто користувався цей хитрий чоловік горської національності Кавказа, бо на відміну від інших членів Політбюро він був засланий туди із ЧеКа й тому знав закони юриспруденції, що дозволяло користуватися ними над іншими політбюрівцями, які були позбавлені цього.

Наприклад він чудово знав, що від того часу, як загадково померла законна дружина вождя Алілуєва, преждє задушив себе, а потім застрелясь, – і що Сталін більше не любив законних дружин.

Лише один Берія в політбюрі знав грузинську мову, й тому розумів, що означає з осетинського язика слово «джуга» – основа, корінь прізвища вождя. А означає воно «жужелиця» чи «шлак», тобто покидьки металопроізводства, керуючись чим гордий Джугашвілі взяв собі протилежне цьому ім’я – Сталін. Навіть не Чугунов чи Желєзнін, а найвищий сорт плавки, а іменно високоуглоєродісту сталь.

Тобто Берія предвідів, що рано чи пізно, а гордість вождя возимєє верх в ньом і в інших сферах побуту.

Й таким образом точно предугадав, що рано чи піздно Вождю всіх народів а захочеться із кимось жіночого пола просто собі посидіть у окошка, просто подержаться за ручки, погомоніть, пожартувать, взглянуть в глаза друг дружкє. Бо що таке сімдесят три года для грузіна кавказької національності? Тьху, ось що це таке, бо багато хто з горців в цьом возрасті тіко починає своє полове життя.

І я приступив. Засучивши не тіко рукава, а і все інше. Слава Богу, в Большом театрі їх, спецбалерин, було геть небагато, лише яких тридцять штук. Ладненькі такі всі, підібрані за привлікатільність ще свого часу в органи. От я й провіряю і дивлюся потім на себе – якщо яка заразна, то це в першу чергу позначиться на мені. Но тут була не тіко перевірка на заразу, а й масове утримування їх у спортивній формі женственності, бо, ясна річ, їх у ній одними політзанятіями не вдержиш.

Особливу таку недовіру викликала в мене одна така рижої масті балерина, бо прибігала к особой разнузданості, до якої я, навіть будучи ветеринаром по образуванію, а був кажного разу не готовий.

– Де це тебе обучили? – питав я, насилу переводячи дух.

– На спецзаданії в Парижі, – казала вона.

Но я думаю так, що брехала вона. Бо цей фокус практикується лише в Танзанії і називається він там «Пекельне горнило», це коли розпечений вогонь не втягується, куди слід, а навпаки з силою і умінням з нього різко видихається назад вовнутрь, пробиваючи точно в почку з придатками, лише викликаючи там не лютий біль, як печінці положено, а навпаки таку само несказанну радість в нирках, од якої можна втратити не тільки розум, але й і геть усе інше. Словом, десь же їх навчали, натаскували, як, наприклад, на дівєрсії, підривну справу або на морзянку. Були вони до такої міри треніровані, що в них не було ні стида, ні совісті, що вони во ім’я цього не пощадили не брата би, не батька. Це я кажу со знанієм цього діла, кажу, як ветеренар.

– От скажи, – одкрито іздівалась вона, – чим відрізняється Тібєт од мінєта? – пользуясь своїми тренірованими знаніями, знущалася вона.

– Не знаю, – не піддававсь я на провокацію.

– Тим, що Тібєт – упирається в небо, а мінєт – в ньобо! Реготалася вона, жбурляя в мене кожного разу пуантом.

– Ти ці фокуси брось, це запрещонні прийоми.

– Ким, інтіресно знать, вони запрещонні? – разнуздано й разухабисто насміхалася вона на мене такого.

Тут я зібрав усю свою суворість і нею сказав:

– Уголовним кодексом СССР! Кваліфікується як особо тяжке й небезпечне сексуальне збочення. Називать, який срок за таке дають?

Тут вона дуже перелякалася, бо що таке «срок» вона, як енкавегебістка, знала краще за інших, хто ще енкеведегебістками не були.