Це є однією з найцікавіших властивостей людини, і саме у ній, можливо, полягає основна відмінність між Homo sapiens та іншими тваринами, у яких, судячи з усього, розум припиняє зростати на певній стадії розвитку. Але ця велика перевага, яку має людина, несе в собі й велику небезпеку. Як і м’язи, розум може атрофуватися, якщо його не використовувати. Атрофія «розумових м’язів» є покаранням за те, що ми не тренуємо свій розум. І це страшне покарання, адже є підстави вважати, що розумова атрофія є смертельною хворобою. Яке інше пояснення може бути в того факту, що так багато дуже зайнятих людей помирає так скоро після виходу на пенсію? їх тримали в живих ті розумові зусилля, яких вимагала від них їхня робота, — їхнє функціонування ніби штучно підтримували певні зовнішні сили. Але щойно зникає зовнішня потреба в таких зусиллях з їхнього боку, ці люди, не маючи жодних внутрішніх ресурсів, які можна було б застосувати для розумової активності, перестають думати взагалі - і їхнє життя закінчується.
Телебачення, радіо та інші інформаційні та розважальні засоби, які оточують нас у нашому повсякденному житті, також є такими собі штучними підпорами, які не дають нам впасти. Коли ми використовуємо їх, у нас може виникати таке враження, що наш розум активно працює, бо ми мусимо реагувати на певні зовнішні стимули. Але сила цих зовнішніх стимулів, яка дозволяє їм підтримувати наше функціонування, є обмеженою. Ці стимули — як наркотики. Ми звикаємо до них, потребуємо їх у все більших дозах, і зрештою вони майже перестають на нас діяти. І якщо тоді нам не стане внутрішніх ресурсів, то ми перестанемо зростати розумово, морально й духовно. А коли ми перестаємо зростати, то починаємо вмирати.
Отже, хороше, тобто активне читання є не лише благом самим по собі чи одним із засобів досягти успіхів чи кар’єрного росту. Воно допомагає нашому розуму продовжувати жити й зростати.