Одна з причин цього полягає в тому, що згадані нами ЗМІ сконструйовані так, щоб думання видавалось зайвим (але це лише здається). На формування інтелектуальних позицій та поглядів кинуті одні з найкращих умів нашого часу. Глядачеві телебачення, слухачеві радіо, читачеві журналів пропонується вся сукупність елементів — від майстерної риторики до старанно відібраних даних і статистики - щоб йому було легше «скласти власну думку» докладаючи якнайменше зусиль. Але часто формування настільки ефективне, що глядач, слухач або читач так своєї власної думки і не складає. Натомість він вставляє собі в голову скомпоновану думку, геть як касету в касетний програвач. А потім — натискає кнопку і «програє» таку думку, щойно це видається доречним. Ось він і показав себе з кращого боку, навіть думати не довелося.
Активне читання
Як згадувалось на початку, на цих сторінках розглядатиметься переважно розвиток навичок читання книг; але правила читання, які розвивають такі навички, якщо їх дотримуватися і використовувати, також можна застосувати до будь-якого друкованого матеріалу — газет, журналів, памфлетів, статей, листівок і навіть рекламних оголошень.
Оскільки будь-яке читання - це дія, тобто акт, всяке читання має бути певною мірою активним. Повністю пасивне читання неможливе — не вдасться читати з нерухомими очима і сплячим розумом. Відтак, протиставляючи активне та пасивне читання, ми маємо на меті, по-перше, підкреслити, що читання може бути більш або менш активним, а по-друге, наголосити на тому, що чим активніше читання, тим краще. Один читач кращий за іншого тією мірою, якою він здатний на ширший спектр дій при читанні і докладає більше зусиль. Він кращий, якщо вимагає більше від себе і від тексту перед собою.
Хоча, направду кажучи, повністю пасивного читання не існує, багато людей вважає, що в порівнянні з письмом і мовленням, які очевидно є активними заняттями, читання та слухання цілковито пасивні. Треба докласти певних зусиль, пишучи або говорячи, але не треба жодної роботи для читання чи слухання. Вони сприймаються як отримання комунікації від того, хто активно її дає або посилає. Помилкою тут буде вважати, що отримання комунікації — це щось на кшталт отримання удару, чи спадщини, чи судового вироку. Навпаки, читач або слухач більше схожі на кетчера в бейсбольній грі.
Зловити м’яч — це така ж дія, як і подати чи відбити його. ГІітчер чи бетер — посилач, тобто особа, чия дія пускає м’яч в рух. Кетчер чи філдер — отримувач, тобто його дія зупиняє цей рух. Обоє діють, хоч їхні дії і відрізняються. Єдиним пасивним предметом є м’яч. Це бездіяльна річ, яку то рухають, то зупиняють, тоді як гравці діяльні, перебувають у русі, подаючи, відбиваючи або ловлячи м'яча. Аналогія з письмом або читанням майже повна. Як і м’яч, писане або читане — пасивний об’єкт, спільний для обох дій, якими починається і завершується процес.
Можемо ще дещо розширити цю аналогію. Мистецтво ловіння — у вмінні ловити будь-яку подачу: кручену подачу і фастбол, чендж-ап і подачу кісточками пальців. Так і мистецтво читання — у вмінні якомога краще «піймати» будь- який вид комунікації.
Варто зауважити, що пітчеру і кетчеру все вдається лише тоді, коли вони співпрацюють. Так само і в автора з читачем. Автор не намагається зробити так, щоб його не впіймали, хай навіть іноді так здається. Вдала комунікація відбувається тоді, коли те, що хотів передати автор, врешті-решт доходить до читача. Тоді хист автора і хист читача допомагають досягти єдиної спільної мети.
Варто визнати, що автори, як і пітчери, бувають різні. У деяких чудовий «контроль»; вони точно знають, що хочуть донести, і доносять це вірно і без помилок. За інших рівних умов їх легше «зловити», аніж «неточного» автора без «контролю».
Але в одному аналогія не спрацьовує. М’яч — це одне ціле. Його або весь зловили, або ні. А ось текст — складний об’єкт. Сприйняття тексту може бути більш чи менш повним: від усвідомлення дуже малої частки того, що мав на увазі автор, до цілковитого розуміння. Скільки саме «зловить» читач, залежатиме від кількості вкладених ним у процес зусиль, а також від майстерності виконання відповідних розумових операцій.
З чого складається активне читання? В книжці ми багато разів повертатимемося до цього питання. Поки що досить сказати, що один і той самий текст одна людина читатиме краще, ніж інша. По-перше, якщо читатиме більш активно, а по-друге, якщо майстерніше виконуватиме кожну дію. Ці дві речі пов’язані. Читання, як і письмо, є складною діяльністю. Воно складається із безлічі розрізнених дій, кожну з яких у процесі належного читання слід виконувати. Що більше таких дій може виконати людина, тим краще вона читатиме.