На цьому рівні, як правило, відбувається перше знайомство дитини з читанням. Перед нею (як і перед нами, коли ми починали читати) стоїть завдання: розпізнати на сторінці окремі слова. Дитина бачить набір чорних знаків на білому тлі (а може, й білих знаків на чорному тлі, якщо вона читає з дошки). Знаки пишуть «Мама мила раму». Першокласнику ще не дуже важливо, чи справді мами миють рами, і що це каже про мам, рами, і загалом про світ. Для нього важливі лише використані автором слова.
На цьому рівні читач має відповісти на питання «Що означає це речення?». Звісно, можна подумати, що це питання складне чи важке. Але тут ми маємо на увазі найпростіше його значення.
Чи не кожен, хто читає цю книгу, колись здобув навички початкового читання. Тим не менш, ми й далі стикаємося з проблемами на цьому рівні читання, хоч би якими здібними читачами ми були. Наприклад, коли нам хочеться прочитати написане іноземною мовою, якою ми володіємо не над то добре. У цьому разі перше, що ми мусимо зробити — ідентифікувати слова. Лише впізнавши їх одне за одним, ми можемо починати спроби їх зрозуміти, намагатися визначити, що ж вони значать.
Але навіть читаючи написане рідною мовою, багато читачів стикаються з різноманітними складнощами на цьому рівні читання. Більшість цих складнощів — механічного характеру. Деякі беруть початок з періоду раннього навчання читанню. Зазвичай, переборовши ці складнощі, людина по минає читати швидше, тож більшість курсів швидкочитання концентрується на цьому рівні. Більше про початкове читання ми скажемо в наступному розділі, а в четвертому розділі зупинимось на швидкочитанні.
Другий рівень читання ми назвали ОЗНАЙОМЧИМ ЧИТАННЯМ. Його головною ознакою є важливість часу. Для читання на цьому рівні учню дається визначений відрізок часу, щоб виконати заданий обсяг читання. Наприклад, йому можуть дати 15 хвилин на прочитання цієї книги чи навіть вдвічі довшої.
Тож цей рівень читання також можна описати, сказавши, що його мета — взяти від книги якнайбільше за наявний час. Зазвичай часу відносно небагато і завжди (за визначенням) недостатньо, щоб взяти із книги все, що можна взяти.
Цей рівень також називають побіжним або ж попереднім читанням. Нам, проте, не йдеться про те побіжне читання, коли знічев’я чи навмання гортаєш книгу. Ознайомче читання — це мистецтво систематично побіжно читати.
Мета читання на цьому рівні — пройтися по верхах книги і дізнатися все, що можна звідти взяти. Часто і це непогано.
Якщо на першому рівні запитують «Що значить це речення?», то на цьому рівні зазвичай запитують «Про що книга?». Це поверхове питання. Серед інших питань цього типу — «Яка у цієї книги структура?» чи «З яких частин вона складається?».
Завершивши ознайомче читання книги за який завгодно короткий час, ви повинні отримати відповідь на питання «Що це за книга - роман, історична хроніка, науковий трактат?».
Ми присвятили цьому рівню читання Розділ 4, тож поки на ньому не зупинятимемось. Але хочемо зазначити, що більшість людей, серед яких і досить непогані читачі, не усвідомлюють цінності ознайомчого читання. Вони розкривають книгу на першій сторінці і мужньо продираються крізь неї, навіть не глянувши на зміст. Відтак їм доводиться отримувати поверхові знання про книгу паралельно зі спробами зрозуміти її. Від цього складність лише зростає.
Третій рівень читання ми назвали АНАЛІТИЧНИМ ЧИТАННЯМ. Це водночас і складніша, і більш системна діяльність, ніж обидва вже згаданих рівні читання. Залежно від складності тексту, читачеві треба докласти більших чи менших зусиль для такого читання.
Аналітичне читання — це ретельне, повне, хороше читання, найкраще читання, яке тільки можливе. Якщо ознайомче читання — найкращий і найповніший вид читання за умови обмеженого часу, то аналітичне читання — найкращий і найповніший вид читання при необмеженому періоді часу.
«Аналітичний» читач має ставити багато продуманих питань до тексту. Нам не хочеться зараз їх тут наводити, бо більша частина цієї книги якраз про читання на цьому рівні: у Частині 2 розглянуті правила такого читання і розказано, як це правильно робити. На цьому рівні читання читач береться за книгу і працює над нею, аж доки не «приручить». Френсіс Бекон колись зауважив, що «деякі книги слід пробувати на смак, деякі ковтати, а лише декілька - жувати і перетравити». Прочитати книгу аналітично — це якраз означає її «пережувати і перетравити».