Хоч лучник не відводить погляду від польоту стріли, серце його спокійне, й він усміхається.
У ці хвилини, якщо він досить тренувався й зумів розвинути свій інстинкт, стрілець виявляє необхідну елегантність і концентрацію протягом усього процесу пострілу, відчуваючи присутність усесвіту й переконається в тому, що його дія є справедливою й заслуженою.
Завдяки набутій техніці його руки готові до пострілу, його дихання врівноважене, його погляд прикипів до мішені. Інстинкт допомагає зробити мить пострілу досконалою.
Тому, хто проходить повз і побачить лучника з розкинутими руками, який поглядом стежить за польотом стріли, може здатися, що той застиг у нерухомості. Але люди досвідчені знають, що розум того, хто випустив стрілу в повітря, перейшов в інший вимір і перебуває тепер у контакті з Усесвітом: він напружено працює, запам’ятовуючи все, що в цьому пострілі є позитивного, виправляючи неминучі помилки, оцінюючи свої якості, чекаючи, як відреагує мішень, коли в неї буде влучено.
Коли лучник натягує тятиву, він може бачити весь світ усередині свого лука. Коли він стежить за польотом стріли, цей світ наближається до нього, надить його, і створює йому відчуття добре виконаного обов’язку.
Воїн Світла, виконавши свій обов’язок і перетворивши свій намір у дію, не повинен нічого боятися: він зробив те, що мусив зробити. Він не дозволив, щоб його паралізував страх – навіть якщо його стріла не влучить у мішень, він матиме іншу нагоду, бо не виявив себе боягузом.
Історія олівця
Хлопчик дивився, як бабуся пише листа. У якусь хвилину він запитав:
– Ти розповідаєш про те, що відбулося з нами? І можливо, розповідаєш про мене?
Бабуся перестала писати й відповіла онукові:
– Я пишу про тебе, це правда. Але важливішим за слова є олівець, яким я пишу. Я хотіла б, щоб ти став таким, як він, коли виростеш.
Хлопчик подивився на олівець, заінтригований, але не побачив у ньому нічого незвичайного.
– Але ж я бачив багато олівців, і цей нічим від них не відрізняється.
– Усе залежить від того, яким поглядом ти дивишся на речі. Існують п’ять чеснот, завдяки яким, якщо тобі вдасться мати їх, ти завжди перебуватимеш у мирі зі світом.
По-перше: ти можеш робити великі речі, але ніколи не забувай, що існує Рука, яка скеровує твої дії. Її ми називаємо Богом, і Він завжди вестиме тебе в напрямку Своєї волі.
По-друге: вряди-годи я повинна відриватися від того, що я пишу, й підгострювати олівець. Олівець від цього зазнає втрат, але зрештою він стає гострішим. Тому навчися терпіти біль, бо він іноді робить тебе кращим, ніж ти є.
По-третє: олівець завжди дозволяє нам витерти те, що є хибним. Отже, ти повинен зрозуміти, що виправити щось уже зроблене не є чимось поганим, а є тим важливим вчинком, який не дає нам звернути з дороги справедливості.
По-четверте: справді важливим в олівці є не дерево й не його зовнішня форма, а графіт усередині. Тому завжди звертай увагу на те, що відбувається у тебе всередині.
І нарешті, по-п’яте: олівець завжди залишає позначку. Тому знай, що все зроблене тобою залишить сліди й намагайся усвідомлювати кожну свою дію.
Як підійматися на гірські вершини
Вибери гору, до вершини якої ти хотів би дістатися: не зважай на тих, хто скаже тобі: «Ця гора найгарніша» або «Ця гора не така крута». Ти витратиш багато енергії й багато ентузіазму, щоб досягти своєї мети, а тому ти єдиний відповідаєш за свої дії та повинен мати певність, що робиш правильно.
Розвідай, як до неї добутися: нерідко гору можна побачити здалеку – гарну, цікаву, сповнену викликів. Та коли ми намагаємося дійти до неї, що ми бачимо? Її оточують дороги, густі ліси стоять між тобою й твоєю метою, те, що видається простим на мапі, є важким і непрохідним у реальному житті. Але спробуй усі дороги, усі стежки, аж поки одного дня ти опинишся біля підніжжя вершини, на яку хочеш зійти.
Поговори з тими, хто вже долав цей шлях: навіть якщо ти вважаєш себе першопрохідцем, хтось уже здійснив цю мрію раніше й залишив сліди, які можуть полегшити тобі сходження; місця, де можна закріпити мотузку, просіки, зрубані гілки, які можуть полегшити тобі шлях. Ти сам збираєшся його подолати під свою власну відповідальність, але не забувай, що чужий досвід може багато в чому допомогти.
Небезпеки, побачені зблизька, можна контролювати: коли ти сходиш на гору своєї мрії, пильно озирайся навколо. Ти побачиш, звичайно, ущелини. Майже непомітні розколини. Побачиш камені, так відполіровані дощами й вітром, що вони стали слизькими, як лід. Але якщо ти пильно стежитимеш за тим, куди щораз поставити ногу, то уникнеш пасток і зумієш обминути їх.