Упродовж більшої частини історії Америки ці філософські засади сприймалися як належне. Це не означає, що ці засади були достатньо втілені в життя, як ми побачимо в нашому огляді американської історії. Проте це означає, що американці спільно залишалися відданими цим ідеалам, навіть після їхнього повнішого осмислення. Американська філософія — товстий канат, що зв’язав нас разом і дав вибратися з безодні племінного устрою і тиранії. Цей канат подовжувався, охоплюючи дедалі більше американців, проте його міцність залишалася незмінною.
Допоки дезінтеграціоністи не взялися перерізати його.
Розділ 2
Дезінтеграція американської філософії
У січні 2013 року перед будівлею Капітолію у Вашингтоні президент Барак Обама виголосив, що, на його думку, робить американську націю унікальною. «Нас робить винятковими, — казав Обама, — нас робить американцями наша відданість ідеям, уміщеним у декларації, підписаній два століття тому: “Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя”».
Якщо не знати нічого про систему переконань президента Обами, його посилання на Декларацію незалежності цілком вкладається в американську традицію, яка тягнеться із часів заснування держави. Як ми побачили, американське кредо досі сформульоване тими самими словами, які процитував Обама.
Проте світогляд президента різко контрастує з ідеалами Декларації. Засаднича філософія Америки ґрунтується на природних правах на життя, свободу і власність, які існували до встановлення державної влади, — правах, притаманних людській природі й набутих завдяки мисленню; вона ґрунтується на людській рівності не в якостях, а в тих самих правах і перед законом; ґрунтується на уряді, покликаному захищати ці права, — уряді, що бере свої повноваження зі згоди громадян.
Світогляд дезінтеграціоністів пропонує провокативну і спокусливу альтернативу. Він відкидає ідею природних прав, що походять від людської природи та розуму. Натомість дезінтеграціоністи вважають людську істоту піддатливою за своєю природою, людську натуру нестійкою, отже, стверджують, що неможливо вивести універсальні особисті права з натури, якої просто не існує. Вони вважають, що соціальні зміни можуть переладнати саму природу людини. Відтак «найкращі люди» зможуть вирішити, які із соціальних змін необхідні й важливі. Так, президент Обама, перепрошуючи за трагедію Хіросіми на 72-гу річницю вибуху атомної бомби, що поклав кінець Другій світовій війні, висловив думку про «моральну революцію», яка дозволила нам «переосмислити взаємні зв’язки між нами як членами людської раси». Мішель Обама оптимістично заявляла в лютому 2008 року, що душі американців розбиті, а її чоловік зможе полагодити їх: «Барак вимагатиме і від вас теж стати іншими». Опра Вінфрі говорила про те, що Обама допоможе людству «перейти у вищу площину». Самого Обаму, ймовірно, як представника «найкращих людей», 2004 року запитали, як він визначає гріх. Він просто відповів: «Це невідповідність моїм цінностям». Не одвічним цінностям, створеним завдяки належному застосуванню розуму. Його цінностям.
Такі цінності можуть розглядатися як джерело істинних прав — привілеїв, які роздають руки тих самих «найкращих людей», і свобод, які в їхньому новому сенсі видаються урядом. Так Обама в одній промові, яка відкривалася обіцянками батьків-засновників Америки, швидко сформулював принцип свободи як такої, що є цілком суб’єктивною і визначається індивідуально. «Бути вірними нашим засадничим документам, — казав Обама, — не означає, що всі ми визначаємо свободу однаково чи йдемо тим самим шляхом до щастя».
Але це, звісно, неправда: засновники мали дуже специфічне поняття про свободу, яку намагалися гарантувати через Декларацію незалежності й Конституцію. Звівши природні права до суміші суб’єктивних бажань, Обама розчахнув двері широким втручанням уряду в ім’я «прав», створених самим урядом. Наприклад, Обама просто проголосив охорону здоров’я — послугу, яку надають одні американці іншим, — «правом, а не привілеєм».
Згідно зі світоглядом дезінтеграціоністів, рівність прав — поняття недоречне, позаяк люди не народжуються рівними в будь-якому з аспектів. На їхню думку, зводити рівність людей до самої лише рівності прав є для цих людей гіршим навіть за стан перманентного підкорення. Замість рівності перед законом, стверджують дезінтеграціоністи, нам слід прагнути нерівності перед законом, щоб через це досягнути рівності в усьому іншому.