Догматична думка про те, що людської природи не існує, перед лицем дедалі потужніших наукових доказів і здорового глузду, які підтверджують її існування, привела до презирливого ставлення багатьох науковців-гуманітаріїв до понять «доказ» та «істина». Що гірше, доктрина «чистої дошки» часто спотворює саму науку, надаючи крайній думці — про те, що поведінку визначає лише культура, — вигляду поміркованої, а помірковану думку — про те, що поведінка виникає із взаємодії біології та культури, — крайньою.
Для найбільш радикальних це означає напад на сам науковий процес, позбавлення його об’єктивності й глузування з науки як із гри фантазії. Фахівець із обчислювальної біології Лора Бойкін недавно розповіла часопису Wired: «Наука у своїй основі расистська і сексистська». Донна Г’юз, наприклад, на Міжнародному форумі жіночих студій заявила: «Науковий метод є інструментом конструювання і домінування у світі».
Тімніт Ґебру, дослідниця в галузі етики штучного інтелекту в Google, а також співзасновниця ініціативи «Чорні у ШІ», в інтерв’ю New York Times сказала: «Потрібно поміняти спосіб, яким ми вчимо людей наук і технологій. Нині науки навчають як об’єктивного погляду на світ нізвідки (про це поняття я дізналася, читаючи праці з феміністичних студій), з нічийого погляду. Робота має бути більш інтердисциплінарною; нам слід повністю переосмислити те, як ми вчимо людей».
У 2018 році позов несправедливо звільненого працівника Google Джеймса Дамора виявив, що компанія поширює меморандум, у якому називає «індивідуальні досягнення», «меритократію», «об’єктивність» і «расово нейтральні рамки» ментальними установками, пов’язаними з «культурою білого домінування», і радить менеджерам просувати ідею того, що «все є суб’єктивним». Біолог Гізер Геїнг, чиї лекції студенти полишали демонстративно, коли вона доводила, що пересічні чоловіки вищі за жінок на зріст, і стверджувала, що «саме жінка призначена для виношування плода і годування груддю», пише: «Я... із жахом спостерігаю, як набирають сили ці спроби академічних активістів зруйнувати логіку і гіпотези, принципи спростовуваності й строгості доведення. Цей конфлікт простий і немудрований». Науку, як пише Геїнг, підриває політика претензій, згідно з якою результати, що не відповідають критеріям схвалення дезінтеграціоністів, просто заглушують, а тих, хто їх тримається, цькують.
Чи дієва політика псевдонаукових претензій? У 2017 році троє науковців взялися дати відповідь на це запитання. Джеймс Ліндсей, доктор математики, Пітер Боґоссян, доцент філософії в Портлендському університеті, й Гелен Плакроуз, редакторка сайту AreoMagazine.com, подали двадцять фальшивих наукових робіт, підписаних вигаданими іменами, в рецензовані часописи. Сім із цих робіт були прийняті виданнями, а чотири — опубліковані. Одне із цих «досліджень» розглядало «жироексклюзивність» бодібілдингу, інша доводила, що собачі парки є «чашками Петрі для культури зґвалтування серед псів», а третя містила трохи переписаний фрагмент із «Моєї боротьби» Адольфа Гітлера. Попри те, що ці роботи були фальшивками, інші, не менш сміховинні, виявилися справжніми, включно з одним дослідженням 2017 року на тему «феміністичної постгуманістичної політики» корму для білок. Ліндсей пояснив: «Для нас ризик дозволити упередженим дослідженням далі впливати на освіту, медіа, політику й культуру значно вищий, ніж будь-що з того, чим нам доведеться розплатитися за цей вчинок». Портлендський університет обвинуватив Боґоссяна в проведенні дослідів на людях — а саме на редакторах цих сміховинних часописів — і піддав дисциплінарному стягненню.
Напади дезінтеграціоністів на висловлення уніоністів про незмінність людської натури сягають апофеозу в прагненні дезінтеграціоністів скасувати саме поняття біологічної статі. Це пов’язано з тим, що найбільше і найочевидніше заперечення дезінтеграціоністського аргументу про піддатливість людської істоти лежить в абсолютно очевидній відмінності між чоловіком і жінкою. Ця різниця ніяк не може бути соціальним конструктом. Змінити її не можна. Те, що чоловіки — не жінки, а жінки — не чоловіки, є простим біологічним фактом.
Гарні манери передбачають, що коли вам представляють людину як «Кеті», до неї слід звертатися «Кеті». У реальному світі виживання видів ссавців залежить від неперервної роздвоєності на чоловічу і жіночу стать та від визнання цієї роздвоєності.
Натомість дезінтеграціоністи, яких лютить реальність негнучкості людської натури, бачать загрозу в тих, хто підтримує ідею дійсності біологічної статі.