Культура дезінтеграціонізму заявляє і те, що американське затяте прагнення захищати свої права являє собою вперту підтримку корумпованої ієрархічної системи. Американців слід видресувати на виконання того, що диктує їм влада, щоб вони зцілилися від своїх індивідуалістських єресей.
Культура дезінтеграціонізму має на меті замінити любов американців до ризику чуттям турботи колективу. Тих, хто йде на ризик, слід сприймати як ненаситних хапунів, а систему, що заохочує таку поведінку, — як морально осоружну. Натомість американцям належить зрощувати в собі чуття «безвласності». Тільки через рентоорієнтовану поведінку встановлюється остаточна справедливість.
Зрештою, американська історія перебуває під серйозною загрозою. Дезінтеграціоністи називають традиційну історію Америки міфом: істинна історія, на їхню думку, це оповідь про експлуатацію, ідеали Декларації незалежності — пародія і вихваляння самих себе тими, хто склав її, а Конституція США — увічнення ієрархії влади й фанатизму в усіх його формах. Америка завжди була і є імперіалістичним монстром, охопленим жагою підкорити світ, розповсюдницею звірячого капіталізму та фальшивої демократії. З такого погляду не існує історії, яка єднала б нас; навпаки — історія нас роз’єднує. Американський прапор, на думку дизінтеграціоністів, ніщо інше, як злий цинічний жарт.
Досліджуючи позицію дезінтеграціоністів, ми побачимо, що вона не просто хибна, а й небезпечна. Проте день у день, годину за годиною вона збільшує свою міць. І коли погляди дезінтеграціоністів стануть думкою більшості в країні, Сполучені Штати перестануть бути сполученими.
Проблема дезінтеграціоністів
Для того щоб визнати філософію Америки помилковою, культуру гнилою, а історію хибною, щоб сприймати Америку як велику експлуататорку, а не велику визволительку, яка створила багатства й захищає права, дезінтеграціоністи повинні дуже вибірково зчитувати навколишню дійсність. Вони зосереджуються на найприкріших подробицях гріхів Америки, що в певному контексті було б корисним, проте вони позбавляють історію будь-яких контекстів і послідовності. Експлуатація притаманна будь-якому з людських суспільств, так само як в усі часи звичайним було несправедливе ставлення певних соціальних груп до інших. Незвичними в нашій історії — направду такими, що не мали прецедентів у минулому, — є процвітання, мир і свобода.
Неможливо заперечити, що капіталізм, який ґрунтується на захисті права власності — ідеології батьків-засновників, — відіграв унікальну роль у поширенні миру й процвітання як у нашій країні, так і в усьому світі. Найпростіший факт на підтвердження цього є те, що, починаючи від світанку доби Просвітництва, яка перетворила на святиню особисті права й започаткувала захист приватної власності (із чого росте коріння капіталізму), світовий ВВП зростав і зростає з карколомною стрімкістю. У 1 році до н. е. обсяг світового ВВП становив 183 мільярдів доларів: у 1000 році він зріс приблизно до 210 мільярдів; у 1500-му збільшився лише до 431 мільярда; в 1700-му — до 643 мільярдів; а 2013 року сягнув 101 трильйона. Це означає 15% зростання в І тисячолітті, 105% — з XI по XV століття, 49% — між XV і XVII століттями і 15 700% від 1700 року дотепер.
Так само не можна заперечити, що поширення миру у світі є прямим наслідком американської гегемонії. Якщо брати рік за роком, то число загиблих на міжнародних війнах значно зменшилося після завершення Другої світової: від високого значення приблизно 200 загиблих на 100 тисяч осіб станом на кінець того конфлікту, до показника, нижчого за 0,5 смерті на 100 тисяч наприкінці XX століття. З 1900 року прогнозована тривалість життя у світі збільшилася вдвічі. Крім того, Америка стала найтолерантнішою країною на землі. Як повідомляє Washington Post, у 2013 році у Швеції було проведено опитування, яке показало, що люди з Великої Британії, США, Канади й Австралії, а також деяких країн Латинської Америки «з високою імовірністю готові приязно поставитися до расово відмінних сусідів». Жодна з країн Європи не має навіть малої частки такого рівня толерантності. І в жодній із цих країн не було обрано національним лідером чорношкірого — двічі, й поготів — понад 65 мільйонами голосів щоразу.
Зрештою, цілком очевидно, що свобода у світі поширюється там, куди сягає вплив Америки. Згідно з проектом Polity в Університеті штату Меріленд, світова демократія перебуває нині на висоті, й особливо стрімко вона зростала після розпаду Радянського Союзу — події, яка відбулася, певна річ, завдяки американському прагненню «сплатити будь-яку ціну, винести будь-який тягар, подолати будь-яку перепону, підтримати будь-якого друга, боротися з будь-яким ворогом задля тріумфу свободи», як висловився у своїй інавгураційній промові президент Джон Кеннеді. Часто цитована популярна думка про те, що Америка двічі визволила Європу від тиранії, поклала край гніту комунізму і дарувала свободу мільярдам мешканців планети, видається правдою.