Текст Декларації незалежності й нині віддзеркалює унікальні, базові погляди. На додачу до того, настанови Декларації проходять неперервною ниткою крізь усю еволюцію американської думки. Колишній раб, «другий отець-засновник» Фредерік Дуґлас вбачав у Декларації незалежності водночас світлий поклик до свободи — Дуґлас вітав її «величні принципи політичної свободи й природного правосуддя» — і жорстокий опір толеруванню рабства в Сполучених Штатах. Абрагам Лінкольн вважав Декларацію філософською «віссю світу» для Штатів.
Мудрі державні мужі, вони були свідомі того, як процвітання й добробут плодять тиранів, тому встановили ці великі самоочевидні істини з тим, щоб у далекому майбутньому, якщо якась людина, група чи прошарок стануть проповідувати, ніби ніхто, крім багатих або білих людей не має права на життя, свободу і прагнення щастя, то інші мали б змогу знову пригадати Декларацію незалежності й набратися мужності відновити битву, як починали її батьки; свідомі того, що істина, справедливість, милосердя і всі людські й християнські чесноти не можуть бути стерті з лиця землі; свідомі того, що ніхто й ніколи не сміє обмежити й стримати принципи, на яких зводиться величний храм свободи.
Понад століття по тому Мартін Лютер Кінг побачив у Декларації незалежності «вексель», за яким ще треба буде сплатити. Біля підніжжя пам’ятника Лінкольну — президентові, який загинув, прагнучи втілити Декларацію, — доктор Кінг закликав завершити його справу. «Цей вексель є обіцянкою всім людям — чорним так само, як і білим, — гарантії невідчужуваного права на життя, свободу і прагнення щастя! — проголосив Кінг. — Я маю мрію, що одного дня ця нація повстане і втілить у життя істинний сенс цього кредо: “Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними”».
Ці слова не були якимись принципово новими — і їхні автори не мали на меті сказати щось нове. Натомість вони бажали втілити древні істини — ті, що мали коріння в античній філософії, в юдейсько-християнських та англійській традиціях. Як написав Томас Джефферсон у травні 1825 року — за рік до своєї смерті, мета була у втіленні вічних ідеалів: «Не винайти нові принципи або нові аргументи, яких ніхто не знав до нас, не промовити вголос те, чого ніхто не казав до нас, а поставити перед людством прямий погляд на предмет, сформульований так просто й міцно, щоб завоювати згоду людей і виправдати той незалежний стан, який ми були змушені прийняти». Декларація незалежності мала на меті «висловити американську думку», синтезувати «відчуття сучасності», взяті з тодішньої літератури і з «книжок, які містять першооснови публічних прав (Арістотеля, Цицерона, Лока, Сіднея).
То чим саме було це «висловлення американської думки»? І чому вона залишається актуальною донині?
Філософія Сполучених Штатів сформувалася навколо трьох головних принципів, які записані в Декларації незалежності: на реальності природного права на життя, свободу і прагнення щастя, що існували до будь-яких урядів; на рівності всіх людей перед законом; на уявленні про те, що всі уряди встановлюються тільки для захисту цих одвічних прав і рівності всіх перед законом.
Філософія Декларації незалежності залишається ідеологічним клеєм, який нас усіх тримає. Без неї, як показала Громадянська війна, ми розпадаємося. Це філософія високих ідеалів — можливо, недосяжних, але вічних. Полишити їх ми можемо тільки на власний ризик.
Ми маємо особисті природні права
Декларація незалежності стверджує, що права є самоочевидними і кожна особа наділена цими правами від природи і від Бога. Але чим є наші права і як нам їх пізнати? Навіщо взагалі людській істоті права?
Ці запитання, як ми невдовзі побачимо, дотепер лишаються відкритими. Навколо них і обертаються нинішні політичні конфлікти. Дехто вважає, що права походять від уряду, отже, уряд має владу відбирати права. Інші наполягають на тому, що права є лише утилітарним конструктом, — і це зручний спосіб мислити про «те, що інші повинні робити для нас», утім його можна відкинути, якщо інтереси багатьох переважають інтереси меншості.
Однак батьки-засновники свою віру в права вміщували в рамки природних прав. Чому? Тому що права, які походять із самої людської натури, правами не є: це привілеї, позбутися яких можна в будь-яку мить. Права, що випливають із вищого джерела, направду невідчужувані: їх не можна віддати, забрати, на них не можна зазіхнути, бо їхнє походження вище від самої влади.