Реакція дезінтеграціоністів на це — вимагання більшої прихильності, більшого контролю. Там, де вони не можуть переконати й умовити, вони прагнуть домінувати. І так Америка опиниться перед вибором: покора або розпад.
Якщо тільки...
Якщо тільки ми не збережемо пам’ять...
Якщо не навчимося любити, не навчимося довіряти, не пам’ятатимемо про те, що нас єднає, забуваючи про те, що роз’єднує. А почати можна зі згадки про тих, хто збудував цю країну, — і чому вони її збудували.
Великий вибір
Виховувати дітей — непроста справа. Непроста тим, що характер її постійно змінюється, день у день, мить у мить. Це реагування на стимули, які постійно змінюються. Як ви зреагуєте, коли немовля виплюне молоко на новісінький килим? А коли дворічка відмовиться сісти на горщик? Коли першокласник вимагатиме спершу подивитися телевізор, а потім робити домашні завдання? І з їх дорослішанням ці питання лише складнішають. Мене мало тішить перспектива вдаватися у проблеми, з якими мої діти стикатимуться в соціальних джунглях старшої школи, вдаватися в питання вибору коледжу, їхніх особистих стосунків, шлюбу, виховання їхніх власних дітей.
І позаяк батьківство є нескінченною низкою вимог і виборів, я тяжію — як і більшість батьків, як мені здається, — до того, щоб маніакально все контролювати. Уникнути цього важко. Зрештою, мої діти потребують уваги постійно (в мене їх троє — віком до семи років). Вбиральня перетворилася для мене на бомбосховище — єдине місце, де можна пересидіти п’ять хвилин без постійного потоку «Тату, а можна?..». Правила й норми необхідні для того, щоб усі могли займатися своїми справами, не зводячи інших з розуму.
Водночас було б нечесно не визнати, що бути батьком — найприємніша з робіт, які я можу уявити. Вона лестить мені тим, що дітям дуже важлива моя думка, вони чекають мого схвалення, потребують моєї поради.
Але час ітиме — і моя роль змінюватиметься. Діти ставатимуть старшими, їхній вибір ускладниться — і вони вже не так потребуватимуть моєї участі. Вони почнуть обирати самостійно. Тому насправді моя робота полягає в тому, щоб створити підґрунтя для вміння робити власний вибір: навчити їх розрізняти правильне й неправильне, знаходити рівновагу між справедливістю і співчуттям, вимагати від себе особистої відповідальності.
І настане час, коли вони робитимуть вибір самі. І тоді моєю справою буде дати їм свободу. Відпустити їх.
Ця справа — найтяжча у світі.
Але вона друга за важливістю. Перша — прищепити цінності, вже далі — дати дітям змогу застосувати їх у реальному світі. Найкоштовніший подарунок, який я одержав від батьків, — змога робити власний вибір. Вони навчили мене цього — і вони довіряли мені. Мій вибір не завжди був правильний — і не завжди таким буде. Але саме це й роблять хороші батьки: забезпечують дітей найкращими здібностями, роблять їх відповідальними за наслідки власних рішень, відтак відпускають у власну пригоду. У наших дітей буде власна пригода лише тоді, як ми довірятимемо їм — і собі, щоб відпустити їх.
Мої діти одержали в дар американський дух пригодництва. Ми всі його маємо. Але вони не поринуть у цю пригоду, якщо їхній вибір визначатиме натовп, держава, ті, хто вважає пригоду справою давньою і заявляє про прагнення до перманентної колективної захищеності. Я хочу, щоб мої діти мали права перед іншими людьми, а не тільки надані іншими привілеї. Я хочу, щоб мої діти росли сильними, незалежними американцями.
Гадаю, більшість із нас хоче цього для своїх дітей.
Я хочу, щоб вони мали свою пригоду. У цьому є велика радість життя: пригода, правильний вибір перед лицем труднощів, подолання перешкод і процвітання. Вони зможуть пуститися в цю пригоду лише за тої умови, що я навчу їх захищати особисті права, які визнавали наші засновники: ті права, що існували до встановлення державної влади, що є частиною їх, бо кожна людина створена за образом Божим; за тої умови, що я навчу їх долучатися до культури сильних дебатів і діяти в ній із гідністю; і ще за тої умови, що вони успадкують величну і славну американську традицію та візьмуть на себе обов’язок передати цю традицію далі, долучаючи до її моральних цілей все більше і більше людських сердець.
Вони американці. І як американці вони мають обов’язок розуміти американську філософію, американську культуру й американську історію — і стати поборниками цього.