Ми всі маємо цей обов’язок.
І це повинно об’єднувати нас.
Висновок
Ласкаво просимо в пекло.
Надворі — середина Другої світової війни. Мільйони людей гинуть від жорстокості, геноциду й хвороб по всій планеті. Дата: 1 квітня 1945 року. Молодий чорношкірий пілот Гаррі Стюарт вирушає у політ. Стюарт — випускник військової авіаційної школи в Таскігі, член славетної групи винищувачів «Червоні хвости». Він пішов на службу у вісімнадцять років.
Тепер, серед розривів зенітних снарядів, Стюарт дивиться вниз і бачить охоплені полум’ям літаки трьох своїх товаришів. Один, випускаючи клуби диму, залишається з боку лінії союзників. Другий врізається в землю, перетворившись на вогняну кулю десь у полях. Третій теж розбивається, але пілот устиг катапультуватися.
Пізніше Стюарт дізнається, що сталося з тим пілотом — Волтером Меннінгом. Група австрійців, підбурюваних есесівцями, увірветься в камеру, де триматимуть Меннінга. Його поб’ють майже до смерті. А потім повісять на ліхтарному стовпі.
Нині, коли я пишу ці рядки, Стюарту дев’яносто дев’ять років — він останній живий із «Червоних хвостів». Він поїхав із країни, де панувала сегрегація. А потім повернувся в країну, де вона не припинилася. Проте він воював за цю країну — і не шкодує ні про що. «У країнах Осі — я маю на увазі Німеччину й Італію — все було таке саме. І кажучи “таке саме”, я підкреслюю, що для них ідея расової рівності була не менш дикою, ніж для Сполучених Штатів, — каже Стюарт. — А моєю ідеєю було йти і битися за Сполучені Штати Америки. Я був відданим громадянином, на сто відсотків американцем, і відчував це як свій обов’язок». Але чим же Америка заслужила на те, щоб проливати за неї кров? Я так і запитав його. І Стюарт відповів: «Я думаю, своєю Конституцією. Ви її читали — це винятково прекрасний документ, хоч його й не дотримувалися повною мірою. Після Другої світової ми дещо наблизилися до ідеальних принципів цього документа».
Стюарт розповів, що, хоч його бойові товариші не вельми поважали чорношкірих американців, у небі всі уявлення про колір шкіри зникали. Коли «Червоні хвости» пристроювалися до бомбардувальників В-17 і В-24, розповідає Стюарт, білі пілоти звідти зітхали полегшено. «Ми були для них ангелами-охоронцями», — пояснює він.
Стюарт допоміг перетворити пекло на рай.
У цьому він стояв у одному ряду із Джорджем Вашингтоном, Фредеріком Дуґласом і Мартіном Лютером Кінгом, з Абрагамом Лінкольном і Рональдом Рейґаном, з усім американським народом.
У день підписання Декларації незалежності Джон Генкок, голова Конгресу, начебто сказав: «Нам не можна тягнути в різні боки, ми мусимо всі бути разом». На що Бенджамін Франклін відповів: «Так, або ми будемо разом сьогодні, або нас усіх повісять нарізно завтра».
За 244 роки, що минули, нічого не змінилося.
Так, ми недосконалі.
Так, ми жорстокі й щедрі, брутальні й лагідні, цинічні й ідеалістичні.
Але насамперед нам не можна бути ворогами.
Ми мусимо бути американцями — американцями разом — і ми станемо такими, коли нас торкнуться добрі янголи нашої природи.