Раптові зрушення заскочили Молотова зненацька, і він не знав, як реагувати. Він попросив, щоб американську пропозицію переклали російською мовою, і наразі утримався від коментарів. Особисто Молотов, мабуть, був задоволений, адже його жорстка позиція окупилася. Дехто в радянському керівництві, наприклад Лаврентій Берія, обстоював тимчасову коаліцію між польськими комуністами та представниками буржуазних партій, яких пізніше мав замінити уряд, де б домінували комуністи, але Молотов відкинув цю ідею. «Нас дуже непокоїло польське питання, — згадував він пізніше. — Ми отримали те, чого потребували, хоч вони всіляко намагалися зазіхнути на наші інтереси — нав’язати Польщі буржуазний уряд, який, безумовно, став би агентом імперіалізму. Однак ми, Сталін і я, наполягали на наявності на нашому кордоні незалежної, але не ворожої Польщі»[369].
Пізніше того ж дня Молотов заявив на пленарній сесії конференції, що «радянська делегація дуже зацікавлена в досягненні домовленостей». Він натякнув, що внесення «певних поправок до пропозиції пана Стеттініуса» має цьому посприяти. Здається, що, вивчивши пропозицію Стеттініуса, Сталін та Молотов відчули, що нарешті виснажили опонентів. Запропоновані ними поправки були мінімальними, однак вельми важливими. Молотов хотів, щоб слова «повністю представницького» були виключені з опису «реорганізованого» уряду. Він також запропонував змінити посилання на участь демократичних партій у майбутніх виборах, додавши слова «нефашистські й антифашистські». Він також хотів вилучити згадку про звітування послів про проведення виборів. Публічний міжнародний нагляд образить поляків, стверджував він, а те, що посли зобов’язані звітувати своїм урядам про події в країнах, до яких вони були призначені, є самоочевидним.
Молотов подав свої поправки як незначні модифікації американської пропозиції. Тоді він спробував змінити тему на ситуацію в Югославії, але Черчилль не дав себе відволікти. «У загальній атмосфері згоди нам не варто вкладати ноги в стремена і скакати геть», — сказав прем’єр-міністр. Йому явно не сподобалися ні пропозиція Стеттініуса, ні молотовські поправки, і він був готовий присвятити стільки часу, скільки знадобиться, щоб їх відхилити. Рузвельт запропонував виділити на вивчення пропозиції півгодини, але Черчилль, згідно з американським протоколом, парирував: «Я хотів би більшого. Я вважаю, що нам не варто поспішати геть із Криму, не розв’язавши ці невідкладні проблеми або задовольнившись поспішними рішеннями. Це одні з найважливіших днів, які будь-хто з нас проживе. Звичайно, ви всі можете піти й покинути мене в цьому чудовому місці, але я наполягаю, щоб ми зосталися трохи довше, щоб задовільно завершити нашу дискусію». Ні Рузвельт, ні Сталін не відповіли.
Коли Рузвельт узяв слово після перерви, його слова навряд чи могли потішити прем’єр-міністра. Згідно із записами британського нотаря, «Президент заявив, начебто вони неформально обговорювали документ про Польщу впродовж перерви й дійшли висновку, що розбіжності між ними та росіянами стосувалися здебільшого питання слововжитку. Вони зблизилися як ніколи раніше, й існував реальний шанс, що вони зможуть довести цей документ до форми, на яку вони могли б погодитись і, таким чином, досягнути розв’язання польського питання до проведення виборів». Обмінявшись кількома репліками з Молотовим, Рузвельт сказав, що «він хотів би попросити від імені майже шести мільйонів поляків у Сполучених Штатах якісь запевнення у тому, що вибори справді будуть чесними та вільними». Він хотів, щоб міністри закордонних справ продовжили працювати над формулюваннями рішення щодо Польщі пізніше цього дня.
Черчилль не заперечував проти нової зустрічі міністрів закордонних справ. На цей момент він майже втратив надію на створення справді представницького польського уряду. Натомість, ідучи в руслі американців, він зосередився на польських виборах і був цілком готовий стояти на своєму до останнього. Він був рішуче налаштований відкинути поправки Молотова, наполягаючи на останньому абзаці американської пропозиції, який надавав послам особливу роль у виборах. Напередодні Іден сказав Молотову та Стеттініусу, що не вірить, що люблінський уряд зможе провести чесні вибори в Польщі. Тепер, коли західні союзники погодилися «реорганізувати» наявний уряд у Польщі, домовленість щодо спостерігачів видавалася їхньою єдиною надією на чесне голосування.
369
Stettinius,