Выбрать главу

Черчиллю, однак, було замало компромісу на папері. Уранці 10 лютого прем’єр-міністр перебував не в кращому настрої. Він залишався в ліжку і приймав відвідувачів (зокрема Кадоґана) та півдня працював над своїми паперами. Він вислав телеграму пані Черчилль: «На мене шалено тиснули ці останні кілька днів». Секретарка Черчилля, Маріан Голмс, записала у своєму щоденнику: «Прем’єр дещо розлючений». Того ранку він змусив її пометушитися зі шторою у вікні спальні: «Трохи нижче. Ні, це занадто. Трохи вище».

Черчилль мав проблему з очима, які подразнювало сонячне світло, але це було не єдиною причиною його невдоволення. Конференція не йшла за його планом, і, на його думку, американці створювали нові проблеми постійними поступками радянцям. Зранку 10 лютого вони погодилися відкликати свою пропозицію щодо спостереження західних послів за польськими виборами. Поки Черчилль працював над своїми паперами, міністри закордонних справ зустрічалися в сусідньому приміщенні вілли Воронцова. Це дало змогу Іденові проінформувати Черчилля, коли Стеттініус запропонував скасувати абзац про західних послів, які мали звітувати про вибори. «Американці нас не попередили, і я не пропоную погоджуватися з їхніми діями», — зазначив Іден. «Звичайно, не погоджуйтеся», — була записка-відповідь Черчилля. Він був готовий боротися з американською підтримкою чи без неї[372].

Рузвельт особисто був автором нової американської поступки. Уранці 10 лютого він зустрівся зі своїм державним секретарем, щоб розглянути, що залишалося на порядку денному. «Президент багато думав про Польщу, і я знову перейшов до позиції американської сторони щодо польського уряду. Ми прагнули досягти згоди з двома іншими урядами цього дня», — писав Стеттініус у своїх мемуарах. «Ми не хотіли втратити вирішення польського питання через уперту відданість останньому реченню нашої пропозиції», — додав він, посилаючись на положення, яке надавало послам союзників право спостерігати за виборами. «Якщо таке формулювання в угоді дратує росіян, — сказав Рузвельт своєму державному секретареві, — нам варто його відкинути, але вони мають зрозуміти нашу тверду рішучість, що посли спостерігатимуть і звітуватимуть про вибори в будь-якому разі».

Стеттініус дотримався вказівок президента буквально. На засіданні міністрів закордонних справ він подав нову американську позицію, заявивши, що президент віддав би перевагу залишити польське рішення незмінним, але «прагнув домовитися» та «готовий зробити цю поступку». Молотов почав вимагати більшого. Він запропонував поправку, відповідно до якої західні уряди мали б установити дипломатичні відносини з польським урядом, як це вже зробив СРСР. Це означало б тотожність люблінського уряду та майбутнього польського уряду. Цього разу Стеттініус та Іден об’єднали зусилля. Вони заявили, що, якщо він з’явиться, в Польщі має бути новий уряд, який визнають усі три союзники[373].

Коли Іден повідомив його про результат суперечки, Черчилль зміркував, що тепер йому необхідно діяти рішуче. У телеграмі до Етлі, написаній одразу пополудні, він зазначив, що вирішення польського питання залежало від майбутніх польських виборів та отримання надійної інформації про те, що відбувалося в Польщі. Це залишалося єдиним нерозв’язаним питанням, і навколо цього «сьогодні точитиметься боротьба». Підписавши телеграму, Черчилль проігнорував свою попередню згоду на зустріч із президентом і попрямував на Кореїзьку віллу. Сталін, а не Рузвельт, мав ключ до вирішення польської проблеми[374].

Прибувши в супроводі Ідена, прем’єр-міністр перебував у бойовому настрої. Він повідомив Сталіну, як показує радянський протокол, що приїхав із приводу «вельми неприємної справи». Він хотів поговорити про останній абзац формулювання у польському питанні, але щойно почув від Ідена, що радянці вже висувають додаткові вимоги. Молотов, присутній на засіданні, одразу ж видав найсвіжішу версію власної поправки щодо визнання польського уряду. Вона вже не прирівнювала майбутній польський уряд до наявного люблінського, і Черчилль трохи заспокоївся. Він схвалив нове формулювання, тож безпосереднє напруження спало.

вернуться

372

Gilbert, Winston S. Churchill, 7:1198.

вернуться

373

Stettinius, Roosevelt and the Russians, 251—52; FRUS: Yalta, 872—73; Крымская конференция, 194—95; Record of the Political Proceedings of the “Argonaut” Conference, 84.

вернуться

374

Gilbert, Winston S. Churchill, 7:1203.