В офіційних заявах радянці прагнули приховати будь-який зв’язок між власною зовнішньою політикою та зовнішньою політикою Російської імперії. Вони виправдовували свою політику, посилаючись на волю та інтереси колоніальних народів, пригноблених імперіалістичним Заходом. Станом на травень 1945 р. Молотов і Кавтарадзе активно планували створення двох маріонеткових держав на території північного Ірану, однієї для азербайджанської меншини, а іншої — для курдської. Обидві держави впали після того, як радянські війська покинули Іран наприкінці 1946 р.
Британці, яких і СРСР, і США звинувачували в імперіалізмі, натомість залишилися й утримали контроль над Абаданським нафтопереробним заводом, який станом на 1950 р. був найбільшим у світі. Американські радники також зосталися в Ірані. Незважаючи на свою критику британського імперіалізму та ідеалістичні наміри їхнього президента, під час холодної війни, як і під час Другої світової, вони почували себе набагато краще в парі з британцями, ніж із радянцями[432].
У липні 1945 р. журнал Time повідомив про повернення із трирічного відрядження в Ірані колишнього начальника поліції штату Нью-Джерсі полковника Герберта Нормана Шварцкопфа. Полковник, який став діячем національного масштабу після своїх спроб розслідувати викрадення та вбивство дворічного сина відомого льотчика Чарльза Ліндберґа 1932 р., розповів журналістам, що «його 21 000 іранських поліцейських, розсіяних на понад 628 000 квадратних миль — тепер переслідують бандитів пішки, на колесах, верхи на конях і верблюдах, одягнені в уніформу, що копіює зразок поліцейських Нью-Джерсі». Політика Рузвельта діяла. Пізніше того ж року Шварцкопф повернувся до Ірану разом із родиною, щоб продовжувати розбудову іранських поліцейських сил. Його залученість ідеально вписувалася у бачення Рузвельта «безкорисливої американської політики»[433].
Проте в Ірані, як і на багатому на нафту Близькому Сході, було майже неможливо встановити чітку межу між безкорисливою політикою та американськими економічними й геостратегічними інтересами. У 1953 р. полковник Шварцкопф став одним із представників США, які сприяли поваленню американцями та британцями іранського уряду прем’єр-міністра Мохаммада Мосаддика, який 1951 р. наказав націоналізувати іранську нафтовидобувну промисловість. Тридцять вісім років по тому, у лютому 1991 р. син полковника Шварцкопфа, генерал Г. Норман Шварцкопф-молодший, очолив збройні сили коаліції проти Іраку Саддама Хуссейна в ім’я суверенітету багатого на нафту Кувейту. Він зробив це з мандатом Ради Безпеки ООН. Уперше після створення Організації Об’єднаних Націй Радянський Союз підтримав воєнну інтервенцію під проводом США та Великої Британії. Здавалося, що обіцяний у Ялті новий міжнародний порядок нарешті було втілено.
Розділ 23
Таємні домовленості
Уранці 10 лютого у спальні Лівадійського палацу, що раніше слугувала кабінетом царя, Рузвельт прокинувся з налаштуванням, що сьогодні буде його останній робочий день на конференції. Оскільки головних цілей зібрання американці вже досягнули, він хотів якомога швидше завершити переговори з нерозв’язаних питань і виїхати. Передовий загін агентів безпеки Рузвельта вже перебував на Близькому Сході, готуючи його зустрічі з королем Єгипту Фаруком, королем Саудівської Аравії Ібн Саудом та з імператором Ефіопії Хайле Селассіє. На порядку денному президента були розвиток регіону та створення єврейської держави в Палестині. Утомлений жорсткими переговорами й переконаний, що подальші перемовини не дадуть нових результатів, він був готовий проміняти зимову Ялту на тепліший середземноморський клімат.
432
Louise F. Estrange Fawcett,