Поки союзники сподівалися на комісію, представники польського уряду в Лондоні таких ілюзій не мали. «Створену в Москві комісію контролюватиме Молотов», — зазначив польський посол у Вашингтоні Ян Цехановський 16 березня виконувачу обов’язків державного секретаря США Джозефу Ґрю. Він усвідомлював, що битва програна. Приватно він запитував, як поставляться до нього та його співробітників, як тільки союзники скасують їхнє визнання лондонського уряду. Відповіді у Ґрю не було[519].
Упродовж кількох тижнів після Ялтинської конференції саме поляки почали першими порушувати питання відносно її рішень. Представники американських медіа та політичного істеблішменту, які ставили під сумнів ялтинські угоди, робили це щодо Польщі та від імені польського електорату. Чотирнадцятого лютого у Washington Post з’явилася стаття під назвою «Лондонські поляки нещадно критикують план щодо кордонів “Великої трійки”. Звинувачують конференцію в діях усупереч Атлантичній хартії». Washington Times Herald опублікувала статтю «Половину Польщі віддають Сталіну». Деякі коментатори посилалися на угоду щодо Польщі як на «компроміс, у якому Сталін продиктував більшість умов». Сенатори Бертон Кендал Вілер та Генрік Шипстед і члени Палати представників Джон Лесінськи та Елвін О’Конскі критикували цю угоду, те саме робили й лідери польсько-американської громади[520].
Польща, безумовно, була значно більшою проблемою для Черчилля. Ще 12 лютого польський посол у Великій Британії граф Едвард Бернард Рачинський відвідав державного міністра Великої Британії Річарда Лоу з проханням прояснити ялтинські угоди. Він відразу ж указав на слабкі місця рішення щодо Польщі: продовження існування люблінського уряду; невизначеність щодо того, скільки членів реорганізованого уряду походитиме з некомуністичних партій; відкрите для радянської інтерпретації посилання на антинацистські партії. Він також заявив, що вперше на переговорах окремо розглядалися східні та західні кордони Польщі. Ніщо з того, що він почув від своїх британських колег, не послабило занепокоєння Рачинського. Він зазначив труднощі, які угоди створювали для поляків, котрі воювали разом із західними союзниками в Італії.
За п’ять днів після того фельдмаршал Гарольд Алекзандер почув про занепокоєння польських солдатів від їхнього керівника в Італії генерала Владислава Андерса. «На конференції, на якій Польщу не представили, не запросили висловити свої погляди, було зміщено уряд, анульовано Конституцію і, отже, скасовано всі угоди, тож якою має бути позиція лояльних поляків?» — запитував Андерс свого командира. «Одна з головних заяв, яку він завжди виголошував перед своїми військами, — стверджував Андерс, — це те, що вони борються за Польщу. Зараз вони запитують: за що боротись?» В Алекзандера не було задовільної відповіді. Він сказав, що, незважаючи на свою присутність у Ялті, він не брав участі в політичних зустрічах і радив мати витримку. Він визнав, що польський корпус тепер не міг долучатися до великих операцій на італійському фронті, пообіцяв стримувати поляків від участі в бойових діях, але попросив їх утримувати ділянку лінії фронту, де вони були розміщені. Новини з конференції почали створювати проблеми на фронті, про що Черчилль попереджав у Ялті[521].
Двадцять першого лютого Черчилль зустрівся з генералом Андерсом: той був засмучений і прогнозував «кінець Польщі». Ялтинські домовленості критикував не тільки уряд Арцішевського та лояльні до нього польські військові формування, а й польські союзники британського уряду — Миколайчик і його група. Після публікації Ялтинського комюніке на Миколайчика почала тиснути польська преса, яка стверджувала, що ялтинські угоди базувалися на його пропозиціях. Колишній прем’єр-міністр опублікував свій протест і польською, і англійською мовами. У англомовній версії, яка з’явилася в Daily Herald 16 лютого, Миколайчик заявив, що ніколи не пропонував окремого розгляду польських східних та західних кордонів, відстоював збереження Львова за Польщею та не підтримував розширення або реорганізацію чинного люблінського уряду.
519
Memorandum of Conversation, February 16, 1945, Subject: Crimean Conference, Conversations, vol. 6 (26), Joseph Clark Grew Papers, Houghton Library.
520
To the Secretary of State from the Acting Secretary, February 14, 1945, no. 117/2, February 13—17, 1945, Averell Harriman Papers; “Fortnightly Survey of American opinion on International Affairs,” Survey no. 21, February: First Half, February 20, 1945, no. 117/3, February 18—22, 1945, Averell Harriman Papers.
521
Record of the conversation between Polish ambassador and minister of state, February 12, 1945, FO371/47578/2896, 132—33, PRO; minutes of the meeting between Field Marshal Sir Harold Alexander, Supreme Allied Commander and Lieutenant-General W. Anders, Commander of Second Polish Corps, on January 17, 1945, FO371/47580/2896, 145—47, PRO.