Радянський Союз, який зробив головний внесок у перемогу над Німеччиною, також мав усі підстави тішитися результатами саміту. Нарешті його статус великої потуги визнали після багатьох років міжнародної ізоляції. Американці пообіцяли, що левова частка німецьких репарацій відійде до СРСР. Німеччина буде поділена на кілька держав. Союзники не ставили прямо під сумнів, за винятком Польщі, радянський контроль над Східною Європою, і Сталін змусив Рузвельта прийняти його «політичні умови» вступу у війну з Японією, що дали СРСР територіальні придбання і сферу впливу на Далекому Сході. Два додаткових місця для Радянського Союзу в Організації Об’єднаних Націй видавалися гарним способом уникнути можливої ізоляції в цій організації. Нарешті, радянцям вдалося уникнути тем, які вони вважали за краще не обговорювати, наприклад ситуацію в Ірані.
Залишалася проблема Польщі. Насправді в дискусії про Польщу на кону була доля Східної Європи в цілому. Радянці прагнули створити вздовж свого західного кордону зону безпеки — пояс «дружніх» держав мав прийти на заміну міжвоєнному «санітарному кордону», метою якого була ізоляція Радянського Союзу. Сталін був рішуче налаштований контролювати Польщу, країну з найдовшим спільним кордоном з СРСР, яка була наріжним каменем його структури безпеки. У Ялті він підкреслював важливість Польщі для радянської безпеки. Десятиліттями пізніше, у зв’язку з розгортанням профспілкового руху «Солідарність», Молотов висловив ставлення Сталіна та своє власне до Польщі: «Польща завжди перебувала у складному становищі. У нас було багато розмов про Польщу з Труменом, Гарріманом... Ми не можемо втратити Польщу. Якщо перетнути цю лінію, і нас це захопить». Єдиний спосіб не втратити Польщу, враховуючи, що пересічний поляк вважав радянців загарбниками, полягав у встановленні маріонеткового уряду за підтримки Червоної армії, який би звітував Сталіну особисто. Радянські цілі в регіоні були несумісні з вільними виборами, на яких усі демократичні партії могли б конкурувати нарівні. Захід не погодився б на менше, і через власну відданість демократії, і через бажання закріпитися в регіоні[601].
Ялтинська конференція була змаганням між лідерами особисто та між їхніми програмами, але також вона була зіткненням двох різних підходів до міжнародних відносин. Політика Рузвельта втілювала ліберальний інтернаціоналізм із наголосом на міжнародних інституціях та поширенні демократичних цінностей. У Ялті він виступив проти двох ветеранів політичного реалізму. Сталін розглядав світ із точки зору владних інтересів, так само як і Черчилль, попри щиру відданість останнього демократичним цінностям.
Ялта дуже мало посприяла вирішенню зіткнення геополітичних візій, ідеології та культури. Глухий кут був на руку радянцям, чиї війська вже були розгорнуті у всій Східній Європі. Черчилль і Рузвельт намагалися загорнути в найпривабливішу обгортку для громадськості те, що вони не отримали радянських гарантій демократії в регіоні. Вони не вважали цю поразку катастрофічною, оскільки Ялта ніколи не вважалася остаточною мирною конференцією. Ще одна конференція «Великої трійки» насправді відбулася в Потсдамі. Проте саме Ялта стала символом політичного провалу, коли стосунки зруйнувалися і почалася холодна війна. Важливою причиною такого ставлення до Ялти став опір польських політичних кіл на заході до ялтинських рішень одразу після їх оприлюднення. Із польської точки зору, Ялта відібрала польські території; втрати на сході за рахунок західних земель компенсувала Польщі Потсдамська конференція.
«Коли я вперше приїхав до Польщі, я постійно чув дуже дивне слово, — писав Тімоті Ґартон Еш у відзначеній нагородами книзі про історію руху “Солідарність” у Польщі. — “Йовта”, зітхали мої нові знайомі, “йовта!” — і розмова згасала у меланхолійній мовчанці». Можливо, «йовта» означала долю або ж це був вираз на кшталт «життя складне»? Насправді «Йовта» — це польський спосіб вимовляти слово «Ялта», і для багатьох поколінь це слово означало зраду, полишення західними союзниками держави, що першою вчинила опір німецькій агресії у вересні 1939 р. Негативна спадщина Ялти, яка особливо глибоко відчувалася в Польщі, стала частиною політичного дискурсу у Східній Європі, контрольованій радянцями впродовж холодної війни[602].
602
Timothy Garton Ash,