— «С» і «Н»! «С» і «Н»! Старий і Новий, Старий і Новий!
— Що за «старий і новий»?
— Старий і Новий завіт, звісно! — вигукнув Майкл. — Хутчій, у кого є Біблія?
— У мене, — відповіла Керол. — В каюті. Тільки не голландською мовою.
— Яке це має значення? Біблія однакова на всіх мовах. І словник нам зовсім не потрібен.
— Звичайно, ні! — підхопила Джіл. — Керол, швидше неси сюди свою Біблію!
Коли Керол повернулася на палубу, вони мало не вирвали Біблію у неї з рук — так нетерпеливився кожен узяти її сам.
— Прошу обережніше з нею, — попросила Керол, не випускаючи книгу з рук. — Так що ж ви хочете в ній знайти?
Ніхто з них не знав, і всі розсміялися, коли зрозуміли це.
— Спробуємо розшифрувати першу цифру. — запропонувала Джіл, глянувши на свій клаптик паперу. — «С» вісімнадцять. Старий завіт, розділ перший, вірш восьмий. Спробуємо в такий спосіб.
Керол перегорнула кілька сторінок до початку Книги буття.
— «І назвав бог твердь «Небо», — прочитала вона. — і був вечір, і був ранок — день другий».
— Щось мало допомагає, — зауважив Пітер.
— Тоді спробуємо розділ вісімнадцятий, — вперто наполягала Джіл.
— Заждіть! — Це знову Майкл.
— Ну?
— Гляньте, за кожною літерою «С» і «Н» далі йдуть три числа: С18. — 28. — 15. Може, це вірш, розділ і…
— …і книга! — Керол мало не крикнула від радості.
— Авжеж! Тільки, мабуть, в зворотному порядку, — підхопила Джіл. — Книга, розділ, вірш.
— Отже: Старий завіт, книга вісімнадцята, — підказав Пітер.
— Швидше, Керол, — підганяв Майкл, — Шукай книгу вісімнадцяту.
Всі чекали, ледве стримуючи нетерпіння, а Керол гортала сторінки: Книга буття, Вихід, Левит, Числа…
— Ну, швидше, швидше! — гарячкував Майкл.
— Тільки не пропусти котрусь з маленьких книг, — застеріг Пітер.
— А як же бути з книгами Самуїла і царями? — спитала Керол. — Самуїл перший і Самуїл другий — одна книга чи дві?
— Спробуємо взяти їх, як дві, — запропонував Майкл. — А якщо так не вийде — як одну.
— Тоді це Книга Йова, — заявила Керол нарешті. — Який розділ?
— Двадцять восьмий, — відповів Пітер.
— Вірш п'ятнадцятий, — додав Майкл. — Ну-бо швидше, швидше!
Керол перебігла очима сторінку.
— «Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї».
— Уррра! — Майкл аж затанцював від збудження, а Джіл заплескала в долоні.
— Спокійно! — втихомирив їх Пітер. — Таких висловів у Старому завіті хоч греблю гати!
— Гаразд, — сказала Джіл. — Тоді спробуємо наступний ряд чисел.
— Це легко, — погодився Майкл. — «С2.» має бути Вихід. Шукай-но, Керол. Розділ п'ятнадцятий, вірш п'ятий.
Керол швидко гортала назад сторінки.
— «Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!» — прочитала вона.
Запала напружена тиша.
— Мені здається, — нарешті порушила її Керол, — що він загубив скарби в морі. Казав же ваш татко, що й таке могло статися.
— Так-то так, — мовив Майкл. — Тільки чого ж він примо не сказав про це? Навіщо тоді вся ця таємничість?
— Може, йому соромно було, — висловила гадку Джіл.
— Послухайте, — втрутився в розмову Пітер. — Це ж іще не всі вірші. Поки що не відомо, чи ми на правильному шляху. Я пропоную спуститися в каюту, сяк-так поснідати, і в той час як їстимемо, переглянемо далі Біблію за записом і випишемо вірші. Тоді ми зможемо дійти якогось висновку.
— Слушна думка, — погодилися всі.
Поки Керол і Джіл розставляли на таці тарілки і відкривали коробку з консервованим м'ясом, Пітер нарізав хліба, а Майкл приніс кілька подушок. Незабаром усі повсідалися і приготувалися знову взятися за розшифровку.
— Я читатиму вголос запис, — запропонував Майкл. — Керол шукатиме потрібні сторінки, а Джіл записуватиме відповіді.
— А я слухатиму, — зауважив Пітер. — Це мене цілком влаштовує.
І закипіла робота, хоча побіжно діти не забували підкріплятися — їли так, що аж за вухами лящало. За десять хвилин усі посилання на Старий і Новий Завіт було знайдено. Деякі з них виразно на щось натякали, але одне чи два збивали з пантелику. А два записи — КтКр та Кр3 — здавалося, зовсім не вкладаються у їхню схему розшифровки.
— Мабуть, вони стосуються отих… ну, як же воно зветься?.. — нерішуче почав Пітер.
— Що саме?
— Оте, що додається окремо до Біблії. Та ви знаєте… Я просто не можу пригадати назви. В. ньому йдеться про Товія й ангела.
— А-а, Апокрифи! — засміялася Керол.
— Еге ж, вони.
— На жаль, у мене їх немає, — сумовито мовила Керол.