Через кільки день кошовий дістав з Стамбула звістку, що султан
радо приймає запорожців, але до весни не може дати їм землі на Дунаї,
а дозволяє військові вільно жити й рибальчити по всіх лиманах од Бугу
до Дунаю, а всіх козаків, хто викличе з України свою родину, він
наділить на Буджаку доброю землею під оселі.
Час було упорядкувати військо, й одного ранку кошовий з старшиною
винесли з намету й розставили по полю тридцять вісім прапорів таких
саме колірів, які були на прапорах запорозьких куренів у Січі на
Дніпрі.
Викликали на поле всіх запорожців.
- Ставайте, панове товариство, - гукнув кошовий, - всякий до свого
прапора! Ідіть усі в ті курені, по яких були на Січі!
Скоро все поле над лиманом вкрилося довгими лавами Запорозького
Війська. Були такі курені, що до них зібралося по двісті козаків, а
були такі, що з'єднали й по триста; всіх же козаків кошовий налічив
сім з половиною тисяч.
Коли, скінчивши військові справи, кошовий вертався до свого
намету, до нього, знявши шапку, наблизився Гнат. Кошовий помітив, що
козак хоче про щось просити й вагається.
- Що тобі, козаче? - вдався він до Гната.
- Скажіть, будь ласка, пане батьку, - не дивлячись у вічі
кошовому, наче соромлячись, щоб хтось інший не почув його, спитав
Гнат. Чи й на Дунаї буде так, як на Дніпрі, що запорожцям буде
заборонено женитися?
- Сього не заборонялося й на Дніпрі, - одповів кошовий. - Сам
знаєш, що по зимовниках сиділо багато жонатих запорожців. Заборонялося
тільки жонатими жити в Сїчі. А чи не надумав ти одружитись?
- Та ні... - замішався Гнат. - То я так тільки питаю... Може,
колись... не зараз...
- Ну, як дійдеш літ та надумаєш одружитись, то й помагай тобі
Боже! Нам дуже бажано, щоб козаки женилися та щоб біля Січі будували
нову Україну!
Гнат пішов до свого Платнирівського куреня заспокоєний і веселий.
Починалося нове життя запорозького козацтва - дітей Дніпровської
Січі - в чужій стороні.
- -------------------- Примітки: [25] Куренями в Січі звалися
великі, довгі хати, що в них жили запорожці. (Тут і далі примітки
автора)[26] Плавня - низьке місце понад Дніпром, укрите лісом та
очеретами.[27] Підпільна - протока від річки Дншра. Над її кручами,
саме де тепер село Покровське, Катеринославської губернії й повіту,
була остання Січ Війська Запорозького. [28] Великим Лугом звався
низький острів, оточений річками Дніпром, Кушугумом та Кінською. Ввесь
він був порізаний протоками й озерами та вкритий лісом. Ще й зараз у
Великому Лузі дуже багато риби й дичини.[29] Пушкарнею звався великий
льох, у якому переховувалася всяка зброя й гармати Запорозького
Війська.[30] Тепер Кам'янка на Дніпрі, вище Борислава, на Херсонщині.
[31] Невеликий пліт.[32] Баранина.[33] Де тепер Одеса.[34] Дикі кози.
[35] Пелікан.[36] Бобри.[37] Шпичак - стовбур молодої очеретини, що
ще не вип'явся з-під води.[38] Келеп - така зброя: на довгого держака
набивали молот, у якому з одного боку була п'ятка, а з другого - зуб у
долоню завдовжки. Келепами запорожці розбивали панцирі своїх ворогів.
[39] Шкура, яку гади щороку міняють на нову.[40] Так він зветься й до
наших часів, хоч дубів у ньому вже обмаль, а частину кута одрізано
залізницею, що простяглася з Кривого Рога до П'ятихатки.[41] Тепер
цей байрак здебільшого звуть Дубовою балкою.[42] Тепер ще зветься
Запорозькою стайнею.[43] З тих скель Дубової балки в кінці XIX віку
виробляли добрі різно-колірові фарби.[44] То була залізна руда. Зараз
угорі Дубової балки велика рудниця.[45] Запорозьке місто й паланка
біля річки Бугу.[46] Тарпан - дикий кінь. У ті часи диких коней
багато водилося по запорозьких степах.[47] Лантушок, оброблений, як
саква.[48] Цесарщиною на Україні звали Австро-Угорщину.
- -- КІНЕЦЬ ---
Текст звірено з виданням: Андріан Кащенко. "Зруйноване гніздо",
Бібліотека історичної прози. Вид. "Дніпро", Київ, 1991.
Оригінальний текст взято з е-бібліотеки Exlibris: www. exlibris.
org. ua
У *. txt форматував Віталій Стопчанський
Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво": www. chtyvo. org. ua