Я розв’язала стрічку й зазирнула в коробку. Усередині був бісквітний торт, який скидався на витвір кондитерського мистецтва — шоколадний ганаш, оздоблений малинками. Це була справжня розкіш, яку Реймонд обрав особисто для мене.
— Дякую, — сказала я, відчуваючи, як на очі навертаються сльози. Насправді я більше нічого не мала казати.
— Дякую, що запросила нас, Елеанор, — сказав він. — Мама любить виходити в люди, але їй не завжди випадає така нагода.
— Я завжди рада тебе бачити, вас обох, — промовила я, і це були щирі слова.
Я поклала торт на тацю з печивом, але, перш ніж я встигла взяти її в руки, Реймонд мене випередив. Я пішла за ним і помітила, що він підстригся.
— Як почуваєшся, Елеанор? — запитала місіс Гіббонс, як тільки ми всілися. — Реймонд казав, що нещодавно ти була трохи пригніченою.
На її обличчі був вираз м’якого, ввічливого занепокоєння, не більше, і я збагнула, червоніючи від вдячності, що Реймонд не вдавався в подробиці.
— Мені значно краще, дякую, — сказала я. — Реймонд наглядав за мною. Мені дуже пощастило. — Він був здивованим. Його мама — ні.
— У мого хлопчика золоте серце, — кивнула вона. А Реймонд скидався на Глен, коли вона помітила, що я бачила, як вона намагалася перестрибнути з дивана на підвіконня та промахнулася. Я засміялася.
— Ми тебе збентежили!
— А от і ні, — сказав він, — ви самі себе бентежите, базікаючи, як дві старенькі. Хтось хоче ще чаю? — Він нахилився до чайника, і я побачила, що він усміхається.
Із Гіббонсами було легко та приємно. Ми всі трохи здивувалися, як проминув час, коли замовлене наперед таксі за годину під’їхало до будинку і водій почав роздратовано сигналити. Тому вони змушені були збиратися похапцем.
— Елеанор, наступного разу чекатиму тебе в гості, — сказала місіс Гіббонс, коли вони намагалися вийти, проштовхуючи ходунки у двері, а Реймонд одночасно одягав куртку.
Я кивнула. Вона швидко поцілувала мене в щоку, у ту, що зі шрамами, а я навіть не відсахнулася.
— Приходь з Реймондом у неділю на чай, посидимо трохи, — прошепотіла вона.
Я знову кивнула.
Реймонд з гуркотом просунувся повз мене, а потім, перші ніж я встигла щось зрозуміти, нахилився до мене та поцілував у щоку, точнісінько як його мама.
— Побачимося на роботі, — сказав він і пішов, дуже обережно притримуючи маму та її ходунки, доки вони спускалися сходами. Я приклала руку до щоки. Сім’я Гіббонсів любить поцілунки — деякі сім’ї були схожими на них.
Я вимила чашки й тарілки, і в цю мить Глен нарешті вирішила з’явитися.
— Це не надто привітно, Глен, — сказала я.
Вона поглянула на мене й коротко нявкнула чи скоріше писнула, дуже дивно. Суть — зокрема, те, що їй було байдуже, — була цілком зрозумілою. Я поклала їй у миску ласощі від Реймонда. Вона пожвавилася, хоча, на жаль, її погане вміння поводитися за столом нагадувало мені про людину, яка її принесла.
Реймонд залишив свою газету на стільці у вітальні — він частенько носив газети в задній кишені штанів. Я прогортала сторінки, про всяк випадок, раптом знайдеться пристойний кросворд, і зупинилася на дев’ятій сторінці, де мою увагу привернув заголовок.
Газета «Глазго Івнінг Таймс»
Новини про розваги
«Піонери-пілігрими» відкривають Америку:
гурту з Глазго пророкують стати «кращими за Біффі»
Шотландський гурт «Піонери-пілігрими» цього тижня святкуватиме п’яте місце в Американському біл-борді 100 найкращих виконавців.
Четвірка з Глазго готується завдати удару по прибутковому американському ринку після багаторічних виступів у пабах та клубах.
Їхній сингл «Do not Miss You», написаний після того, як колишній фронтмен зі скандалом пішов з групи, минулого тижня перехопила інсайдерська компанія на YouTube. Відтоді композиція транслювалася щоночі по всій території США як саундтрек до високобюджетної реклами телекомпанії.
Наступного місяця гурт стане хедлайнером Stateside в турі від узбережжя до узбережжя.
Читаючи ці рядки, я подумки перенеслася до зовсім іншого місця, до зовсім іншої людини — до людини, якою я намагалася бути, і до того, що я хотіла змінити в собі й у своєму житті. Чесно кажучи, справа була зовсім не в музиканті, Марія Темпл допомогла мені це зрозуміти.
У своєму прагненні змінитися, з’єднатися з кимось, я цілком зосередилася не на тих речах, не на тій людині. Опинившись на межі цілковитої катастрофи, за невдалої спроби бути людиною, я почала розуміти, що невинна, і все завдяки Марії Темпл.