— Ми дуже вдячні, що ви подбали про нашого батька, — сказав старший брат Кіт, витираючи руки спереду об штани. — Для нас багато важить знати те, що він не залишився на самоті, коли це сталося, що є люди, котрі подбали про нього.
— Агов, — сказав Семмі, штурхаючи Кіта плечем, — я не якийсь там недоумкуватий старий каліка. Я і сам можу подбати про себе.
Вони посміхнулися один одному.
— Звісно ж, можеш, тату. Я просто хотів сказати, що іноді приємно бачити дружні обличчя навколо.
Семмі знизав плечима, не ставлячи крапку, а люб’язно дозволяючи цій фразі зависнути в повітрі.
— У мене є хороші новини для вас двох, — звернувся до нас Семмі і задоволено сперся на подушки, поки Реймонд і я ставили пакети біля ліжка, ніби це були миро і ладан. — У суботу мене виписують!
Реймонд плеснув об долоню Семмі після певного збентеження, адже Семмі гадки не мав, чому якась товста рука зависла біля його обличчя.
— Кілька тижнів він поживе в мене, доки не зможе впевнено ходити з ходунками, — сказала Лаура, відірвавшись нарешті від телефону. — Ми збираємося влаштувати невелику вечірку! І ви обоє теж запрошені, — додала вона вже не з таким ентузіазмом.
Вона витріщалася на мене. Я не зважала на це. Насправді мені це більше подобається, ніж таємні, боягузливі погляди.
Вона дивилася на мене не приховуючись, у її відвертому захопленому оцінюванні не було нічого від страху чи огиди. Я прибрала прядки волосся з обличчя, щоб вона могла краще його роздивитися.
— Цієї суботи? — запитала я.
— Так, Елеанор, і не кажи, що в тебе справи, — мовив Семмі. — Я не прийму жодних вибачень. Хочу бачити вас обох. І крапка.
— Хто ми такі, щоб сперечатися? — усміхнувся Реймонд.
Я замислилась. Вечірка. Остання вечірка, на яку мене запрошували, окрім того жахливого весілля, була з нагоди тринадцятиріччя Джуді Джексон. Там можна було кататися на ковзанах і пити молочні коктейлі. І все це закінчилося не дуже добре. Але тут, на вечірці з нагоди повернення літньої людини додому, навряд чи хтось блюватиме чи втратить палець.
— Я прийду, — кивнула я.
— Ось, візьміть, — Лаура передала Реймонду і мені по візитці. Чорна, глянсована, вона мала відтиск золотого листка і напис: «Лаура Марстон-Сміт, косметолог, стиліст, консультант з іміджу» і контакти внизу.
— На сьому годину в суботу. Нічого не беріть, тільки себе.
Я обережно поклала візитку в гаманець. Реймонд запхав її в задню кишеню штанів. Я помітила, що він не міг відірвати погляду від Лаури, загіпнотизований, як мангуст перед змією. Вона це добре розуміла. Підозрюю, вона звикла до цього, зважаючи на її вигляд: біляве волосся й великі груди. Яке кліше, яка очевидність. Чоловіки, подібні до Реймонда, типові роззяви, завжди будуть відволікатися на жінок, схожих на неї, за грудьми та фарбою яких немає ані дотепності, ані витонченості.
Реймонд відірвав очі від декольте Лаури і глянув на настінний годинник, а тоді, демонстративно, на мене.
— Нам час йти, — сказала я. — Побачимося в суботу.
Усі знову почали тиснути одне одному руки на прощання. Семмі тим часом роздивлявся, що ми йому принесли. Він дістав упаковку органічної капусти.
— Що це, у біса, таке? — запитав він недовірливо.
«Цинк», — прошепотіла я до себе.
Я відчула, як Реймонд досить грубо виштовхує мене з палати, і навіть не встигла сказати, що салат з кальмарів потрібно з’їсти відразу, адже в палаті спекотно.
12
Наступного дня, чекаючи, поки закипить чайник, я помітила листівку, яка стирчала з пакету для сміття в офісі, поряд з купою святкових брошур та журналами з плітками. Це була листівка одного торгового центру в місті — не того, куди я зазвичай ходжу, — і на ній була вступна пропозиція про відверто дивовижну знижку в тридцять відсотків на манікюрний набір «Ніжні нігтики Делюкс». Я спробувала, але так і не змогла уявити, що може входити в ніжний набір для манікюру. Як можна впхати розкіш і ніжність у процес фарбування нігтів? Важко таке уявити. Я відчула трепет і хвилювання. Був лиш один спосіб дізнатися. Думаючи про стрижки для тварин, я поглянула на свої довжелезні кігті.
Я дещо закинула свої плани щодо самовдосконалення, адже відволіклася на той нещасний випадок із Семмі та події, які відбулися після нього. Проте настав час повернутися до своєї першочергової мети — музикант. На мить мене затопила гріховна гордість. Мої нігті хутко ростуть, вони міцні та блискучі. Я пов’язую це з дієтою, багатою на вітаміни, мінерали та жирні кислоти, які отримую завдяки добре спланованому раціону. Мої нігті є результатом кулінарної майстерності британських вуличних кухарів. Я не марнотратна людина, тому просто зрізаю нігті ножицями, коли вони відростають і заважають працювати на комп’ютері, а ще підрізаю гострі кути, щоб вони не чіплялися за одяг і не дряпали шкіру, коли я приймаю ванну. Вони такі досконалі. Мої нігті завжди чисті — чисті нігті, як і чисте взуття, є основою самоповаги. Не можу назвати себе ані стильною, ані модною, та принаймні я завжди чиста. Отож можу високо тримати голову, посідаючи своє, можливо, не найвизначніше місце у світі.