Зміна стилю може спричинити зайвий стрес, зрештою, складно розслабитися в такому галасливому та яскравому приміщенні. Можливо, це заохотило б відвідувачів давати більші чайові. «Під мухою даєш більші чайові», — подумала я і засміялася.
Коли на сушарці пролунав сигнал, дівчина, яка змішувала фарби, повела мене промивати волосся, іншими словами — до раковини. Я сиділа, доки з мого волосся знімали фольгу. Після цього вона промила волосся теплою водою та намилила шампунем. У неї були впевнені та вправні пальці, і я дивувалася щедрості тих людей, які надавали послуги. Я не могла пригадати, щоб раніше мені хтось мив волосся. Гадаю, матуся мила його, коли я була немовлям, але мені складно уявити, як вона проводить подібні ніжні ритуали догляду.
Змивши шампунь, дівчина зробила масаж шіацу для голови. Я зроду не відчувала такої насолоди. Поки вона ніжно та ретельно масажувала шкіру моєї голови, волосинки на моїх руках стали сторчма, а спиною ніби пробіг електричний розряд. Але все закінчилося значно раніше, ніж я того хотіла б.
— Я відчуваю напруження, — розважливо мовила вона, змиваючи з волосся кондиціонер.
Я гадки не мала, що відповісти, тому вирішила посміхнутися, що допомагало в більшості випадків (це, звісно, не те, що потрібно робити, коли хтось помирає чи хворіє, — принаймні зараз я це усвідомлюю).
Я знову сіла в крісло, у якому вичісували моє вже коротше та пофарбоване волосся, і Лаура повернулася з гострими ножицями.
— Коли волосся вологе, колір не роздивитися, — сказала вона. — От зачекай, коли воно висохне!
Підрізання кінчиків забрало ще близько десяти хвилин. Я захоплювалася її спритністю та впевненістю, з якою вона виконувала свою роботу. Сушіння тривало довше, тим часом вона широкими й складними рухами вичісувала моє волосся щіткою. Я в цей час читала журнал, слухаючись її прохання не підглядати, доки вона не закінчить. Вона вимкнула сушарку, сприснула моє волосся, перевірила довжину та краї і ще кілька разів то тут, то там чикнула ножицями.
Нарешті Лаура радісно вигукнула:
— Можна дивитись, Елеанор!
Я відірвала погляд від журналу «Мері Клер», у якому була докладна стаття про пошкодження жіночих статевих органів. З відображення в дзеркалі на мене дивилася значно молодша жінка, впевнена в собі жінка з блискучим волоссям, яке спадало на її плечі та пасма якого, лягаючи навскіс на обличчя, прикривали шрами на щоці. Це я? Я повернула голову праворуч, а тоді ліворуч. Потім подивилася в ручне дзеркало, яке Лаура тримала позаду моєї голови, щоб я могла роздивитися гладеньке й блискуче волосся. Я сковтнула.
— Ти додала мені блиску, Лауро.
Я спробувала не допустити цього, але крихітна сльоза скотилася біля мого носа. Я змахнула її тильною стороною долоні, перш ніж вона встигла намочити кінчики мого нового волосся.
— Спасибі за те, що додала мені блиску.
19
Боб викликав мене до свого кабінету. Коли я увійшла, він дуже уважно поглянув на мене. Цікаво чому?
— Твоє волосся! — сказав він нарешті, ніби намагався вгадати відповідь на запитання. Уранці я збагнула, що його не так уже й просто вкласти, але мені здається, що я зробила все можливе. Я приклала руки до голови.
— З ним щось не так? — запитала я.
— Ні, з ним усе гаразд. Воно… чудове, — кивнув він, усміхаючись і бентежачи мене, бо я не звикла до того, що Боб коментує мою зовнішність.
— Я його підрізала, — сказала я.
Він кивнув.
— Сідай, Елеанор.
Я озирнулася довкола. Сказати, що кабінет Боба був неприбраним — применшити ступінь хаосу, у якому він завжди перебував. Я підняла купу брошур із крісла перед його столом і поклала їх на підлогу. Він нахилився вперед. Боб дуже постарів з того часу, як я з ним познайомилась; майже втратив волосся і набрав кілька зайвих кілограмів. Зараз він скидався на розбещене дитя.