Наступні страшенні витрати були пов’язані з чорним вовняним пальто. Воно було однобортне, довжиною до колін і приталене. Пальто було теплим і простим — а ці якості мені подобалися в ньому найбільше. Дивлячись на свої покупки, розкладені на ліжку, щоб краще все роздивитися, я заспокоїла свої побоювання щодо їхньої вартості, переконавши себе в тому, що всі ці речі можна носити знову й знову, як разом, так і окремо. Зараз у мене було те, що, на мою думку, називалося «капсульним гардеробом» — речі, однаково придатні для більшості соціальних подій, які я могла б відвідувати разом з музикантом. У них я буду виглядати належно. Можливо, це буде балет. Відкриття нової виставки? Я була впевнена, що він відкриє мені незвідані світи. Принаймні, зараз у мене для цього було відповідне взуття.
За ці кілька тижнів я витратила більше, ніж зазвичай витрачаю за рік. Соціальна взаємодія виявилася дивовижно дорогим задоволенням — транспорт, одяг, напої, обід, подарунки. Іноді наприкінці все наче вирівнювалося, як із напоями, але найчастіше витрати призводили до ще більших фінансових збитків. У мене було трохи заощаджень, але їхній розмір не перевищував місячної зарплатні, а зарплатню від Боба навряд чи можна назвати щедрою. Тепер я збагнула, що змогла собі дозволити всі ті покупки лише тому, що раніше в мене не було причин витрачати кошти на соціальну взаємодію.
Матусі було до вподоби екстравагантне життя, але після… того, як все змінилося… я зрозуміла, що до грошей потрібно мати особливе ставлення — раціональне. І це ставлення чудово відбилося на моїх червоних пошерхлих руках. Я ніколи не забуду, ніколи не мала змоги забути, що хтось інший платив за одяг, який я носила, за мою їжу, навіть за тепло в кімнаті, де я спала. Мої опікуни отримували грошову допомогу, щоб доглядати за мною, тому я завжди робила все, щоб вони не використовували її понадміру на речі, які мені були потрібні. Тим паче на те, чого мені хотілося.
«Грошова допомога» — це поняття, яке не має нічого спільного зі щедрістю чи розкішшю. Зараз, звісно, я заробляю гроші сама, але мені потрібно поводитися з ними обережно. Розподіл фінансів — це навичка, і доволі корисна навичка, адже, якщо в мене закінчаться гроші і я опинюсь у боргах, у мене нема нікого, жодної живої душі, до якої я могла б звернутися по допомогу. Я була нужденною. У мене не було анонімного благодійника, який би сплачував оренду за квартиру, не було друзів або членів сім’ї, які могли б люб’язно позичити мені гроші, щоб замінити поламаний пилосос чи заплатити за газ, поки я не зможу повернути запозичену суму після отримання зарплатні. Тому було важливо не забувати про це.
Але я не могла піти на похорон Семмі в неналежному одязі. Дівчина-консультант у крамниці запевнила мене, що чорна сукня була елегантною, але водночас їй можна було надати «менш формального вигляду». Пальто можна було носити всю зиму. За останні роки моя куртка цілком виправдала всі сподівання і вже зносилася, але, звісно, я її прибережу, якщо раптом у майбутньому вона мені знадобиться. Я ретельно все розвісила. Я була готовою. Несіть небіжчика.
П’ятниця видалась погожою, хоча неможливо було точно сказати, чи буде так цілий день. Я прийняла душ і одягнула нове вбрання. Минуло багато років з того часу, коли я востаннє одягала колготи, надаючи перевагу парі зручних шкарпеток під штани вільного крою, але я все ще пам’ятала, як потрібно їх одягати. Я була дуже обережною, оскільки колготи були тонкими й ніжними та їх можна було легко розірвати, випадково зачепивши нігтем. У них я почувалася захищеною, ніби одягнула чужу шкіру.
Мої ноги були чорними, а волосся на голові білявим. Я подовжила вії та зробила їх чорнішими, нанесла трохи рум’янцю на щоки, а на губи — помаду темно-червоного відтінку, який рідко зустрічається в природі. По суті зараз я не виглядала як звичайнісінька жінка, але, здається, це був найбільш прийнятний, найбільш доцільний вигляд, у якому я з’являлася на людях. Мене це спантеличувало. Я припустила, що могла б піти ще далі — додати шкірі сяйва з допомогою бронзатора, а ще нанести парфуми, які були виготовлені в лабораторії з хімічних речовин, отриманих з рослин і частин тварин. Цього мені робити не хотілося. Я взяла нову сумочку і зачинила за собою двері.
З міркувань безпеки я попросила, щоб мене забрали з головної вулиці поблизу моєї квартири, замість того щоб називати свою домашню адресу. Коли я дійшла до місця призначення, непоказний автомобіль виїхав з-за рогу будівлі. Водій швидко зиркнув у дзеркало заднього огляду, коли я сіла на пасажирське сидіння позаду, поряд з Реймондом. Це забрало деякий час, тому що я переймалася через сукню, намагаючись переконатися, що вона не відкриває більше ніг, ніж було задумано.