Яке відношення політичної революції до соціяльної?
Політичний момент є екстрактом-синтезою усіх доосередніх процесів життя, є їх збіжною точкою й передусім повного здійснювання вимог суспільної, господарської, культурної натури. Він, як мотив і цільовий момент, виростає органічно з життя і його очолює, його в цілому та кожну царину зокрема, він є тим спільним елементом усіх царин життя. Коли тією найістотнішою його сторінкою є момент влади, то влади зрозумілої як духової, так і її наслідку: можности диспонувати матеріяльними вартостями по власній владі — фізичної, що є другою, неодривною, сторінкою духової, і без якої не існує повне володіння, — по-нашому зрозуміле, — духове. Бо духова влада хоче й мусить переходити в чин, теж чин фізичний. Бо тільки зброєю здобувають державу, бо тільки зброєю розвалюється імперію, зброєю, яку одуховлює ідея та мораль. Тільки в збройному чині є проба моралі та вияв страждання ідеєю. Дух мусить втілитися в чин! Ідея та мораль — у мечі! Влада духу мусить стати повним володінням тіла й кидати його у вир риску, щоб там знайти свій пробний камінь, свою справжню вартість. Страждання ідеєю, що не переходить у чин, є мучеництвом, а не фанатизмом активної, героїчної людини, смільчака, прометейця!
Отак, політичний момент спільний усім царинам життя, байдуже, чи зватимемо його всеохоплюючим володінням національного духу, чи якнебудь інакше.
Істотною є проблема влади. Бо розуміння політики досі було спрощуване, воно зводилось до таємного кабінетного “керування” горсткою людей справами життя, тоді коли проблема влади є проблемою кожної клітини життя, бо кожна з них змагається за свій розріст, рацію.
Отож справа політики — це справа всього життя, без решти.
Звичайно не тільки самої влади, варварськи зарозумілої, влади Чінгіс-хана, але влади в ім’я вищих, національно-етичних вартостей життя, що для їх здійснення українська людина прагне влади, хоч й не заперечує творчої ролі й самого гону влади, що є теж товчком праці, змагу. Але, передусім влади в ім’я творчости!
Етичні вартості мають своє творче відношення до соціяльних проблем життя. Від їх здійснення залежить здійснення соціяльної програми. З героїчною поставою до життя стоїть у тісному зв’язку вможливлення диспонувати матеріяльними вартостями життя.
Етична постава в житті диктує постулят праці, соціяльної справедливости, ліквідації руїнної клясової боротьби, об’єднання всіх українців навколо однієї Ідеї, якою живуть, яку здійснюють, яка визначує їх вартість як людей. Бо — хто поставив би знак запиту над своїм українським патріотизмом — поставив би знак запиту над собою взагалі, як людиною.
Всі ці елементи вміщає в собі наша революція, що змагає за краще, величніше, шляхетніше життя в майбутньому.
Наша революція не кінчиться з моментом заіснування державности. Перед нами стоятиме вимога перебудови цілого життя на нових засадах, перевиховуванння громадянства в нових, героїчних, ідеалах, нав’язання до золотої нитки нашого росту в минулому, яку треба дальше прясти, а яку в клубок Аріядни заплутали наші доморослі соціалісти та “демократи”; провести засади аграрної, промислової та торговельної переміни, узгляднивши не тільки господарську сторінку (хоч її в першу чергу), але цілість проблематики, що існує на тих ланках життя, а які є частинами одного великого: Нації.
І, як революційний націоналізм є тим, що він дає нові, протилежні сучасним, цінності життя, так і є він консервативним, коли йде про збереження тих добрих вартостей нашого минулого, сучасного — та нав’язання до них у майбутньому. Бо він, бо наша революція — це не тільки сучасне, але це передовсім майбутнє та зв’язок і консервування героїчного минулого. Націоналізм — це синтеза, це органічне поєднання світлого минулого — Богом нам даного гетьмана Хмельницького, Володимира Великого Святого, Залізняка та Ґонти, Великого Здвигу І917-20р. р. , героїчного сучасного та ще кращого, величнішого — майбутнього; “Мертвих, живих і ненароджених, в Україні і не в Україні сущих”; і тих, що на полях над Калкою і Каялою, і тих, що під Жовтими Водами й під Берестечком, і тих під Завихостом і Полтавою, тих під Крутами й Базаром, тих на Маківці й Лисоні, тих у підпіллі сучасного, тих на Сибірі й на широких морях і поза ними і усіх тих, що коли небудь і де небудь за Україну життя віддали. Націоналізм — це той духовий організм, що нерозривно зв’язаний з Українською Землею — від правіків існування у вічність, що перед нами був, є і буде вовіки існувати на Богом нам даній, нами добутій Землі, — Землі, що не з чиїсь ласки, а на праві меча нашою стала.