“Дер Менш іст дас, вас ер ісст”.
Неґуючи цей, ніяким чином не видержуючий критики, бездонно глупий світогляд, деякі визнавці ідеалістичного світогляду нехтують і самі економічні вартості. Та про це нижче.
Матеріялістичному світоглядові протиставляється єдино волюнтаристично-ідеальний в повноті, в теорії і практиці, в філософії і соціології, в індивідуальному і суспільному житті. Раціоналістично-ідеалістичний світогляд, ідеалістичний тільки філософічно, на тлі ж життєвої дійсности (у нас, прим. , от хоча б класократично-гетьманський), є матеріялістичний. Зв’язання з філософічно-ідеалістичним є тільки формальне. Фактична життєва постановка ним національно-суспільних і інших проблем, їх організаційно-ідейні принципи, не мають нічого спільного з ідеалізмом. Сама ідея класократизму вміщає в собі матеріяльно-продукційний (матеріялістичний) критерій розцінки людей і явищ організації.
В гетьмансько-клясократичних публікаціях читаєте не раз, що трагедія українського визвольництва лежить у тому, що немає, мовляв, ніякої матеріяльно-продукційної верстви (мають на думці багатих землевласників), що визвольну українську справу вважала б своїх матеріальним інтересом.[4]
Звичайно, в матеріялістів національний ідеалізм — як вирішник — не існує. У цих “націонал”-матеріялістів є він тільки етикета, фраза. Отож прірва між метафізичним ідеалізмом і життєвою клясократичною ідеологією існує.
Немає синтези вартостей. А є конгломерат, формальна позірна сполука.
Не розглядаємо питання можливости існування синтези в них, а стверджуємо факт її браку.
Гармонія між волюнтаристичним ідеалізмом у філософії й ідеалістичною життєвою практикою існує в нас. Націоналізм — це їх життєва синтеза. Ідеї, люди і чини — це повсякчасно засвідчують. Ця синтеза має і ті консеквенції, що він вміє кожній вартості надати її властиве місце, разом з нею творити синтезу. Так і з економічними вартостями. Нація, що є організмом, проявляється на всіх “царинах життя”. Вона живе й економічними вартостями. Вона й крізь них проявляє свою силу. Економічна експансія, економічні вартості є функціями її волі.
Дух сотворив матерію. Всюди і завжди існує конечність проявляти національні волі різними вартостями — це закон її всеобіймаючої волі. Вона охоплює динамізмом своїм все. Всяка неґація економічних вартостей, нехтування їх — є хибним.
Оцінювати економічні вартості самих по собі, як конечне зло, як причини всякого лиха, якого, мовляв, не можна усунути, отже хоч-не-хоч треба з ним погодитися — в основі неправильно. Світ є таким, яким ми його хочемо бачити. Не приймаємо подій і фактів, зумовлених якимись незалежними від нас обставинами, але створюємо їх по власній волі й розумінні. Життя робимо таким, яким ми його хочемо бачити! Але не беремо таким, яким воно є! Ми є підметами, власновільними творцями й формувальниками життя. Від етичних вартостей людини, від її характеру, волі, залежить таке або інше ставлення до світу. Що оточення, зовнішні чинники можуть мати деякий вплив — це очевидно, але в іншому розумінні й мірі. (Між іншим є тому виховання тощо). Одначе вирішною є власна підметність особи, її свобідна воля.
Тому ж економічні вартості самі по собі не є причиною зла, самі по собі не є злом, але залежно від волі людини, її етичних спонук вони виконують — якщо взагалі так можна висловитися — етично добру, або етично злу функцію. Рішає суб’єкт. Оцінка ця торкається відношення й способу користування ними людей.
Проте ж одною з вимог соціяльно-економічної структури української націоналістичної державности є створити самою засновною постановкою економічної проблематики як найбільше пригожі об’єктивні умови для етичного розміщення всіх співгромадян. Економічні вартості існують не тільки для заспокоєння фізичного існування людини. Вони існують в остаточному цілевому визнанні для можливости виконання національно-етичних вимог кожної особи. І це питання кардинальної ваги. І видвигані принципи економічної побудови суспільства мусять це включати в собі.
Яке відношення економічних вартостей до інших, як функцій національного волевого ядра?
Питання, котре із похідних явищ, котра із функцій волевого ядра важливіша, в обличчі синтетичного погляду на національні вартості, не існує. Для правильного функціонування національного організму кожна мусить уявляти відповідну вартість; всі ж бо разом як функції волевого ядра, як прояви його життя й росту, творять окрему одну цілість, творять з ним органічну синтезу.
Є. Орловський: За синтезу вартостей. “Студентський Шлях”, ч. 7-8 (39-40), Львів, 1934, стор. 229-231.