Ганс Касторп був дуже схвильований. Він кілька разів пройшовся кімнатою з термометром у руці, тримаючи його горизонтально, аби не збити ртуть вертикальним струсом, потім з усією обережністю поклав його на туалетний столик і в пальті та з ковдрами вийшов на процедуру лежання. Сидячи, він накинувся ковдрою так, як його навчили, з боків та спіднизу, одну за одною, вже натренованими рухами, потім тихо лежав, чекаючи на другий сніданок та прихід Йоахима. Часом він посміхавсь і, здавалося, ніби справді посміхається до когось. Часом його груди здіймалися від задушливого струсу, й тоді він кашляв своїми враженими катаром грудьми.
Йоахим застав його ще лежачого, коли об одинадцятій годині, після ударів гонга зайшов до нього, аби разом піти до сніданку.
— Ну що? — запитав він подивовано, зупинившись перед шезлонгом...
Ганс Касторп мовчав ще якусь мить і дивився перед собою. Потім відповів:
— Так, остання новина полягає в тому, що в мене трохи підвищена температура.
— Що це має означати? — спитав Йоахим. — Ти відчуваєш жар?
Ганс Касторп знову трохи почекав з відповіддю й потім з деякою млявістю в голосі сказав таке:
— Жар, мій дорогий, я відчуваю вже давно, власне весь час. Але зараз ідеться не про суб'єктивне відчутя, а про доконаний факт. Я поміряв собі температуру.
— Поміряв температуру? Чим? — злякано вигукнув Йоахим.
— Звичайно, термометром, — відповів Ганс Касторп не без іронії та строгости. — Старша сестра продала мені один. Чому вона постійно каже «хай йому грець», я не знаю; це не дуже коректно. Але вона, незважаючи на поспіх, продала мені дуже добрий термометр, і якщо ти хочеш переконатися, скільки він показує, то піди глянь, він лежить на туалетному столику. Температура мінімально підвищена.
Йоахим розвернувся і швидко зайшов до кімнати. Коли повернувся, то промовив вагаючись:
— Так, тут 37,5.
— Значить він трохи збився! — швидко вставив Ганс Касторп. — Було шість десятих.
— Для ранку таку температуру ні в якому разі не можна назвати мінімальною, — відгукнувся Йоахим. — Добрий мені подарунок, — сказав він, ставши перед шезлонгом Ганса Касторпа, як ото стоять перед «приємним сюрпризом», руки в боки та схиливши набік голову. — Тобі доведеться йти в ліжко.
Ганс Касторп мав на це готову відповідь.
— Я не розумію, чому я з температурою 37,6 маю йти в ліжко, коли ти та багато інших, у яких температура не нижча, — якщо ви всі тут вільно ходите.
— Це ж трохи інше, — сказав Йоахим. — У тебе це акутно й безневинно. У тебе просто гарячка від нежиті.
— По-перше, — відповів Ганс Касторп, розділивши свою промову навіть на «по-перше» й «по-друге», — я не розумію, чому з безневинною гарячкою — припустимо, що така взагалі буває — з безневинною гарячкою я маю лежати в ліжку, а з іншою — ні. А, по-друге, я ж кажу тобі, що нежить жару мені не додала більше, ніж я мав до цього. Я стою на позиції, що 37,6 дорівнюють 37,6. Якщо ви можете з такою температурою бути на ногах, то і я можу.
— Але я мав чотири тижні лежати, як прибув сюди, — заперечив Йоахим, — і лише коли виявилося, що температура внаслідок постільного режиму не спадає, мені дозволили встати.
Ганс Касторп посміхнувся.
— Ну й що? На мою думку, з тобою було трохи інакше. Ти заплутався в протиріччях. Спершу розрізняєш, а потім ставиш на один щабель. Це ж якась ахінея...
Йоахим обернувся на підборі, а коли знову став лицем до свого брата, було видно, що його засмагле обличчя стало ніби темнішим.
— Ні, — сказав він, — я нічого не ставлю на один щабель. Ти майстер заплутувати. Я лише вважаю, що ти жахливо застуджений, це чути в твоєму голосі, й ти маєш лягти в ліжко, щоб скоротити процес, адже наступного тижня ти хочеш їхати додому. Якщо ж не хочеш — я маю на увазі: якщо ти не хочеш лягти, то можеш і не робити. Я не збираюся робити тобі жодних приписів. У всякому разі зараз ми маємо йти на сніданок. Нумо, бо вже запізнюємося.
— Правильно. Ходімо! — сказав Ганс Касторп і скинув із себе ковдри. Він зайшов у кімнату, аби пригладити щіткою волосся, і поки це робив, Йоахим ще раз поглянув на термометр, що лежав на туалетному столику, при цьому Ганс Касторп не зводив з нього ока. Потім вони мовчки пішли й невдовзі зайняли свої місця в їдальні, де, як завжди в цю годину, аж рябіло від склянок з молоком.
Коли карлиця принесла для Ганса Касторпа кульмбахського пива, він із серйозним виразом обличчя відмовився. Краще я сьогодні не питиму пива, зовсім нічого не питиму, ні, дуже дякую, хіба що ковток води. Це викликало увагу. Чому це? Що за вигадки! Чому без пива? Ганс Касторп пояснив, що у нього невисока температура, 37,6. Мінімальна.
На нього насварилися пальцем, Ганс Касторп почувався якось дивно. З хитруватим виразом обличчя сусіди за столом підморгували одним оком та підносили вказівний палець на висоту вуха, так ніби про когось, хто досі прикидався безневинним, стали відомими зухвалі, пікантні речі.
— Ну-ну, ви, — сказала вчителька, і її вкриті пушком щоки зашарілись, а вона жартівливо погрожувала. — Що це за правдиві історії, що за жарти. Дивіться-дивіться.
— Ой, ой, ой, — мовила також пані Штер, пригрозивши куцим, червоним пальцем, піднісши його до носа. — Темпус у нього ще є, в цього пана Гостя. Ну, ви просто веселун!
Навіть двоюрідна бабуся на протилежному кінці столу жартівливо й весело пригрозила йому, коли новина дійшла до неї; гарна Маруся, яка дотепер не звертала на нього майже жодної уваги, нахилилася в його бік і глянула своїми круглими карими очима, притиснувши до губів помаранчеву хустинку, а потім також пригрозила пальчиком; навіть доктор Блюменколь, якому пані Штер розповіла новину, не міг утриматися, щоб не приєднатись до спільного жесту, щоправда не дивлячись Гансу Касторпу в очі, й лише міс Робінсон як завжди виявила свою цілковиту безучасність та замкненість. Йоахим заради пристойности тримав очі опущеними.
Ганс Касторп, потішений стількома жартами, гадав, що має скромно все заперечити.
— Ні, ні, — сказав він. — Ви помиляєтесь, у мене абсолютно безневинний випадок, у мене нежить, бачите: сльози навертаються на очі, в грудях хрипить, я кашляв півночі, досить-таки неприємна річ...
Але вони не приймали його виправдань, усі сміялися й махали руками, вигукуючи: «Так, так, одні виверти, відмовки, гарячка від нежиті, це ми знаємо, це ми вже знаємо!» А потім усі в один голос стали вимагати, щоб Ганс Касторп записався на обстеження. Від новини сусіди перебували у доброму гуморі; а під час сніданку за столом Ганса Касторпа панував особливо жвавий настрій. У пані Штер — з розпашілим, упертим обличчям в обрамленні рюшів на комірі та з прищиками на щоках — проявилася якась просто-таки шалена балакучість, особливо розійшлася вона про насолоду кашляння — так, в цьому неодмінно є елемент розваги й насолоди, коли в глибині грудей збільшується, наростає лоскотання, а людина так глибоко вдихає повітря, щоб задовольнити подразник: це така сама насолода, як і чхання, коли охота до цього неймовірно наростає й стає невідворотною, а людина із задурманеною міною кілька разів бурхливо видихає та вдихає повітря, почуває себе блаженно, і від цього благословенного викиду забуває про все на світі. А часом це трапляється два-три рази підряд. Це миті безкоштовної насолоди життям, як, наприклад, також насолода чухати навесні відморожені місця, коли вони так солодко сверблять — так сильно й немилосердно чухатися аж до крови та шаленства від задоволення, а коли при цьому випадково поглянути у дзеркало, то ви побачите замість власного обличчя якусь чортячу подобу.
Так відверто детально говорила неосвічена пані Штер, аж поки коротку, хоча й ситну перекуску було завершено, й брати вирушили на свою другу дообідню прогулянку в долину, до Пляц-Давоса. Йоахим ішов занурений у власні думки, а Ганс Касторп стогнав од нежиті та відкашлювався із застуджених грудей. Уже дорогою додому Йоахим сказав:
— Маю пропозицію. Сьогодні п'ятниця, завтра по обіді в мене щомісячне обстеження. Це не генеральне обстеження, просто Беренс трохи мене обдивиться, Кроковскі зробить кілька записів. Ти можеш піти разом зі мною, щоб тебе принагідно також прослухали. Це ж просто смішно: якби ти був удома, ти б тоді також викликав Гайдекінда. А тут два фахівці, а ти від них утікаєш, сам не знаючи, в якому ти стані, настільки глибоко це в тобі сидить і чи не було б краще для тебе піти в ліжко.