свою кончину. Очевидці згадували, що, йдучи на операцію
в лікарню, глянув на свою світлину, яка висіла на стіні його
квартири, і сказав: «Ну, все Вольфе, більше не повернешся
сюди». Так і сталося.
Сліпа Ванга, що жила в Болгарії, теж наперед знала, що
її батько помре в 1942 році, а про смерть брата Дмитра ска-
зала заздалегідь, що це станеться, коли йому виповниться
42 роки. Я навів лише кілька прикладів із їхнього передба-
чення. У нашій місцевості, а саме в селі Комарне Городоць-
кого району, що на Львівщині, ще недавно жив ясновидець
Гаврило, який теж багато чого передбачав у долях людей,
що до нього зверталися.
Його передбачення завжди підтверджувалися. Коли
людині, яка до нього зверталась, загрожувала небезпека, то
він пояснював про це в коректній формі, щоб заздалегідь
не налякати її. Принагідно скажу, що даром вбачати май-
бутнє володіють чимало молодих людей. Так, у 1961 році
молодий студент Львівського культосвітнього технікуму на
одній з вечірок з приводу вісімнадцятиліття своєї однокур-
сниці сказав, що через вісімнадцять років з нею станеться
страшна трагедія. Дівчина швидко про цю розмову забула,
вважаючи її неприємною вигадкою свого однокурсника.
Звичайно, розказала про це своїй родичці. І що ж? Якраз
через вісімнадцять років її перестріли в рідному селі лиходії
і, познущавшись над нею, вбили її, а мертве тіло кинули в
річку, щоб імітувати самогубство. Віщування хлопця перед-
часної її смерті підтвердилося з абсолютною точністю.
Про ворожіння на картах писати не стану, бо вважаю
це явище з розряду містики, шарлатанства, обману заради
отримання грошей у довірливих людей.
Мову поведу про те, як передбачали свою кончину осві-
чені люди задовго до того часу, що мало статися з ними, а це,
як звичайно, їхня передчасна смерть. Відразу відзначу, що
133
відчувають вони фізіологічну чи насильницьку смерть інту-
їтивно, тобто підсвідомо і раптово, задовго до своєї кончини.
Що ж таке інтуїція? Це підсвідомий здогад, чуття, перед-
чуття. У поясненні інтуїції, а отже, інтуїтивного передбачення,
існують різні погляди. Одні психологи розглядають інтуїцію,
як здатність мислення, інші – що це – мобілізація усіх про-
цесів у корі і підкірці головного мозку на певну пізнавальну
мету, підвищена здатність передбачення, творча уява.
Відомо всім, що кожна людина смертна, але більшість
людей не знає наперед свого останнього дня на цьому світі,
коли душа і тіло ще єдині, а отже, людина живе, хоч дехто
втрачає у старості не тільки здоровий глузд, але й цілковиту
пам’ять. У певний період життя людина раніше чи пізніше
задумується про свою кончину, особливо тоді, коли бачить
як на її очах один за одним відходять на той світ ровесники
і ровесниці. Але більшість людей не знає, коли настане
власна смерть. Дехто відчуває наближення смерті аж тоді,
коли стає фізично немічним або важкохворим. Багато хто
шкодує в такий час, що прожив життя не так, як треба було,
і думає, що якби вернулися попередні роки, то не повто-
рили б важких помилок і перед смертю могли б сказати,
що прожили життя не марно, і за нього не гріх заплатити
й смертю. Декому навіть не віриться, що світ може існу-
вати після їхнього відходу в засвіти. Виникає страх, що
їхня робота, навіть досить потрібна для людей, швидко
забудеться. Кажуть, що людина залишає після себе добру
пам’ять, слід на землі або лише тінь. Саме найстрашніше,
коли людина не залишає після себе навіть тіні. Деколи тінь
померлої людини зникає ще до того, як труну покійника
почнуть засипати землею.
ТОЙ, ХТО НЕ БОЯВСЯ СМЕРТІ
Вмирає людина – гине тіло, а її душа залишається
після кончини. Людина не повинна боятися фізіологіч-
ної смерті. На старості літ Григорій Сковорода казав:
«Смерть не повинна ніколи здаватися нам страшною».
134
Він мандрував у співочу капелу до Петербурга, бував в
Угорщині, Австрії, Словаччині, в Москві. Цілими днями
спілкувався з простими людьми, а відтак роздумував над
почутим, щоб пізнати істину життя, відвертав слухачів
від зла і на прикладі свого життя спонукував їх до вчи-
нення добросердя для своїх ближніх. Як повчально і сьо-
годні звучать його слова: «Не той дурний, хто не знає…
але той, хто знати не хоче».
У кінці життя казав, що життя дається людині для ман-
дрування, а «старість моя страждає, але страждає тільки
тіло, а не душа, дух бадьорий, а тіло немічне». Він знайшов