— Я, врятований від смерті «Братством Синів Двох Сонць»…
Гримить голос, гримить… Котиться відлуння. Воно глухе, мов катакомби середньовічної каналізації під Дайлерстоуном.
— Присягаюсь!
І в цю урочисту мить раптом хтось чхнув.
Сердито гойднулися тіні. Одна з постатей відійшла вбік. Айт упізнав: то не витримав майстер Корк — у нього нежить.
Змахнула крильми й полетіла геть екзальтована піднесеність. Од горла відкотився той клубок, що не давав говорити. Феєрія зникла — лишилося брудне, вологе підземелля, смердючі смолоскипи, люди в накидках з штучного шовку.
«Навіщо весь цей балаган?! — з несподіваною огидою подумав Айт. — Каторжника з «Зорі Кейз-Ола» не треба підігрівати для помсти!»
— Присягаюсь боротися за справедливість.
— Присягаюсь!
— Присягаюсь знищувати капіталістів і комуністів!
«Одначе! — подумав Айт. — Це щось не те!»
— Присягаюсь, — твердо й голосно промовив він, — жорстоко помститися трильйонерові Кейз-Олу за все лихе, заподіяне людям!
Чорні постаті заворушились.
— Безіменний! Повтори слова присяги!
— Я вже заприсягся, — байдуже відповів Айт і підвівся.
Чорні постаті заворушилися дужче. Хтось прошепотів: «Хто його пастир?» — «Майстер Корк». — «Де Корк?.. Корк, ідіть сюди!»
— Безіменний, стань на коліна! Відповідай, ти комуніст?
— Ні. Але за віщо я маю убивати комуністів? Вони не зробили мені лиха.
— Безіменний! «Братство» подарувало тобі життя. «Братство» й забере його за непослух!
Айт глузливо похитав головою:
— Кому ви погрожуєте? Каторжникові з «Зорі Кейз-Ола»?.. Що ви мені можете зробити?! Заб'єте?.. Так я й сам офірую своє життя, аби помститися найлютішому ворогові…
Запала пауза. Потім зашепотіли щось. Знову замовкли.
— Безіменний, іди у отой-он тунель і чекай нашого вироку.
— Гаразд. — Айт покірно пішов у вказаному напрямку. Йому було байдуже все і не страшило ніщо.
Він згодився на пропозицію майстра Корка, бо сподівався, що таємне «Братство Синів Двох Сонць», про яке розійшовся поголос по всій Монії, допоможе йому досягти мети. Мабуть, і «Братство» мало якийсь план щодо нього, бо з базікання товстуна Корка можна було збагнути, що втеча Айта, починаючи з покарання аж до зумисного пошкодження ракети-поштаря, була запланована завчасно. Але на неофіта чекало розчарування.
Здавалося, що товстун Корк, який одно базікав про ціни на бензин та свавілля монополій, був прикрим винятком у «Братстві». Але тепер стало ясно, що, мабуть, і решта тих, хто сховався під чорними балахонами, піклуються тільки про свої крамнички, ненавидять монополістів, які їх душать, і бояться комуністів, бо ті пророкують усуспільнення приватної власності.
— Знищувати комуністів! — прошепотів Айт. — Ні, такого не буде!
Більшість каторжників на «Зорі Кейз-Ола» складали саме комуністи. То були гарні хлопці. Вони ділилися всім, що мали — і балоном кисню, і ковтком води. З ними працювалося легко й приємно: вони допомагали не тільки один одному, а й іншим каторжникам.
В хвилини, коли дозволялося скинути скафандри в герметичних каютах, Айт залюбки розмовляв з комуністами, погоджувався з багатьма їхніми доказами, і коли б вони не висміяли його планів помсти Кейз-Олові, може, і сам з часом пройнявся б їхніми переконаннями.
Айт не поділяв поглядів комуністів, але розлучився з ними не як ворог.
— Безіменний, іди сюди!
Айт повільно підійшов. Він був цілком певний, що його не заб'ють і не вчинять нічого лихого.
— Стань на коліна, безіменний!
Айт скорився й цьому наказові.
— Зважаючи на твоє високе покликання, «Братство Синів Двох Сонць» вибачає тобі відхилення від ритуалу. Підведись, Сину Двох Сонць!
Блиснув яскравий спалах. Заклубочив ароматний дим. Хтось натяг на Айта чорний балахон. Церемонію посвяти було закінчено.
— Йди, Сину Двох Сонць! Твоїм пастирем буде майстер Корк.
Корк узяв Айта за руку і повів кудись плутаним шляхом, час від часу присвічуючи кишеньковим ліхтариком. Їм доводилося пролізати під завалами, переходити хиткими кладками через потоки нечистот, видиратися іржавими драбинами на вищі горизонти. Нарешті, скинувши і заховавши в одній з камер чорні балахони, вони вийшли під мостом на берег неширокої смердючої річки.
— Он туди! — сказав пошепки майстер Корк.
За мостом виднівся чималий особняк. Коли Айт з Корком підійшли ближче, то побачили на його парадних дверях червоне коло, емблему медицини Монії, і напис: «Член багатьох академій і магістр оживлення, ясний нащадок неба професор Лайн-Еу».