— Добре, докторе Гардінг.
— Сара.
— Добре, Capo.
Сара Гардінг була звичайною людиною. Дуже неформальною і нормальною.
Зачарована, Келлі сіла на стілець на кухні і стала чекати, гойдаючи ногами, раптом доктору Гардінг — тобто Сарі — буде ще щось потрібно. Вона слухала, як Сара наспівує: «Я вимию цього чоловіка зі свого волосся…».[24] За кілька секунд, душ вимкнувся і її рука потяглася по рушник. І вона вийшла, загорнувшись у нього.
Сара провела пальцями по своєму короткому волоссю, яке, схоже, було єдиним свідченням її уваги до зовнішнього вигляду.
— Отак краще. Матінко моя, та це просто шикарний трейлер. Док справді зробив величезну роботу. Так, — сказала вона. — Тут чудово.
Вона посміхнулася, глянувши на Келлі.
— Скільки тобі років, Келлі?
— Тринадцять.
— Це який, восьмий клас?
— Сьомий.
— Сьомий клас, — задумливо повторила Сара.
Келлі сказала:
— Доктор Малкольм залишив для вас деякий одяг. Він сказав, що це може вам підійти. — Вона вказала на чисті шорти та футболку.
— Чиї це?
— Мабуть, Едді.
Сара роздивилася їх.
— Може, й підійдуть. — Вона взяла їх і пішла до спальні перевдягатися. — Що ти збираєшся робити, коли виростеш? — спитала вона Келлі.
— Ще не знаю, — відповіла Келлі.
— Дуже гарна відповідь.
— Правда? — Мама Келлі завжди підштовхувала її влаштуватися десь на неповну ставку, щоб вирішити, що вона буде робити далі зі своїм життям.
— Так, — відповіла Сара. — Жодна розумна людина не знає, чим хоче займатися у житті, доки їй не виповниться більше двадцяти або тридцяти.
— О.
— Що тобі подобається вивчати?
— Ну, насправді я люблю математику, — відповіла Келлі трохи винуватим голосом.
Мабуть, Сара вловила її тон, тому що спитала:
— А що не так з математикою?
— Ну, дівчатам вона не дуже добре дається. Ви розумієте.
— Ні, не розумію. — Голос Сари був спокійним.
Келлі відчула паніку. Їй було так тепло на душі від цього спілкування з Сарою Гардінг, а тут вона відчула, як це тепло вмить розсіялося, ніби вона неправильно відповіла вчителю, який ставився до неї з осудом. Вона вирішила більше нічого не казати і замовкла в очікуванні.
За мить Сара знову вийшла, перевдягнена у мішкуваті лахи Едді. Вона присіла і почала взувати чоботи. Поводилася дуже спокійно та без емоцій.
— Що ти маєш на увазі, коли кажеш, що дівчатам не дуже добре дається математика?
— Ну, всі так кажуть.
— Наприклад?
— Мої вчителі.
Сара зітхнула.
— Чудово, — сказала вона. — Твої вчителі…
— І інші діти дражнять мене розумакою. Таке от. Розумієте. — Вирвалося в Келлі. Вона не могла повірити, що сказала все це Сарі Гардінг, з якою була ледве знайома, якщо не брати до уваги статей та фотографій, але вона таки все це сказала, усю цю особисту дурню. Те, що її засмучувало.
Сара просто весело усміхнулася.
— Ну, якщо тобі таке кажуть, то ти, мабуть, добре розбираєшся в математиці, еге ж?
— Мабуть.
Вона усміхнулася.
— Це ж чудово, Келлі.
— Але ж хлопці не люблять занадто розумних дівчат.
Сара здивовано підняла брови.
— Он як?
— Ну, всі так кажуть.
— Наприклад?
— Наприклад, моя мама.
— Угу. І вона, мабуть, знає, про що говорить.
— Не знаю, — зізналася Келлі.— Взагалі-то моя мама лише з усякими телепнями зустрічається.
— То, може, вона таки помиляється? — спитала Сара, глянувши на Келлі і зав’язуючи шнурки.
— Мабуть.
— Ну, з мого досвіду, одні чоловіки люблять розумних жінок, інші — ні. Це як і все інше в світі.— Вона підвелася. — Знаєш про Джорджа Шаллера?
— Звичайно. Він вивчає панд.
— Вірно. Панд, а до того вивчав снігових барсів, левів та горил. Він — найвидатніший дослідник тварин у XX столітті. А знаєш, як він працює?
Келлі похитала головою.
— Перш ніж їхати в експедицію, Джордж читає все, що будь-коли писалося про тварину, яку він буде вивчати. Популярні книги, газетні звіти, наукові статті, все. А потім їде і сам спостерігає за твариною. І знаєш, що він зазвичай виявляє?
Дівчинка похитала головою, не наважуючись говорити.
— Що майже все, що писали або говорили — неправда. Як, наприклад, горили. Він вивчав гірських горил за десять років до Дайан Фоссі. І виявив, що все, що до того казали про горил — це або перебільшення, або помилки, або просто вигадки — наприклад, думка про те, що не можна брати в експедицію жінок, бо горили їх зґвалтують. Неправда. Все… просто… неправда.
24
«Я вимию цього чоловіка зі свого волосся…» («I`m Gonna Wash That Man Right Out of My Hair») — пісня з фільму «Південний Тихий океан» («South Pacific», 1958 рік).