Це були ті самі роки Януковича. Роль Генштабу намагалися зменшити, говорить Назаров. Найбільший удар прийшовся на мобілізацію 2012–2013 років. Армія знову не обіцяла майбутнього.
Валерій Залужний пригадував, що заробітна плата в комбрига на той час становила 3500 гривень, а гуртожиток в університеті оборони коштував йому 1400 гривень. Тому майбутній генерал знову знайшов додаткову роботу — нічним сторожем на будівництві в Києві. На вахту з ним їздила дружина Олена. Валерій був настільки втомлений, що Олена боялася, щоб він не заснув за кермом.
За навчання на відмінно Залужний отримав президентську стипендію — 11 тисяч гривень. Це вже були більші гроші. Тільки от працедавець із будівництва запропонував йому зарплату в 50 тисяч гривень й бонусом квартиру в новобудові, якщо Залужний перейде працювати до нього. На цьому його майбутня військова кар’єра могла б і скінчитися. Якби Валерій Федорович був іншою людиною.
Це були підступи осені — зими 2013 року. Залужний відмовився від пропозиції. Почуття обов’язку та любов до війська переважили гроші й ілюзорний спокій. Значну роль в цьому рішенні зіграла дружина. «Коли мене запитають, як я це пережив, я скажу: сам таке пережити я не зміг би — тільки з дружиною. Усе навантаження на ній. І сила в ній. Сила сказати: я тебе не залишу», — розповідав Головнокомандувач.
У червні 2014 року Валерій Залужний закінчив Національний університет оборони. Війна на сході вже почалася. Залужний — полковник, командир групи, золотий медаліст, утім, у Збройних Силах для нього не знаходять посади. Натомість йому запропонували посаду в Національній гвардії — начальника штабу в Південному регіональному управлінні. Але Залужний відмовився. Він хотів залишитися у Збройних Силах. Саме через війну.
III
Лютий 2022. Росіяни шукають casus belli
Ситуація загострювалася навіть не щодня, а щогодини.
Ми розуміли, що росіяни шукатимуть формальний привід для розв’язання відкритої війни. Це могла бути провокація на сході. У різних медіа багато говорили про можливий casus belli (привід для війни).
У так званій «ДНР» почали поширювати інформацію про евакуацію населення із прифронтових територій 17 лютого 2022 року через уявний український наступ. Ми відреагували миттєво й спростували це. «Офіційно повідомляємо: Збройні Сили України неухильно дотримуються Мінських домовленостей та норм міжнародного гуманітарного права, не планують жодних наступальних операцій чи обстрілів мирних мешканців. Наші дії мають винятково оборонний характер.
Відповідальність за ситуацію на тимчасово окупованих територіях несе держава-окупант Російська Федерація.
Будь-яка шкода, яку можуть завдати людям чи об’єктам інфраструктури на тимчасово окупованих територіях, є провокацією», — ішлося у заяві Головнокомандувача.
Офіційна заява Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Валерія Залужного. 17 лютого 2022 року.
Уже наступного дня, 18 лютого о 14:00, російське урядове інформагентство ТАСС повідомило, буцім у «ДНР» спробували проникнути диверсійні групи ЗСУ. Керівництво бойовиків водночас заявило, що не дали підірвати ємності з аміаком на заводі в Горлівці й з хлором в районі міста. У кращих традиціях російської пропаганди не обійшлося без важливої деталі — «диверсанти», які намагалися прорватися на хімічні об’єкти, говорили польською мовою.
Нам знову довелося реагувати швидко, щоб спростувати ці фейки. Головнокомандувач погодився записати відеозвернення, адресоване передовсім українцям, які мешкають на окупованих територіях. Він зайшов до пресцентру Міноборони стрімким рішучим кроком, один раз прочитав текст й одразу попросив увімкнути камеру. Після першого ж запису сказав: «Усе, усім дякую. Публікуйте». Очевидно, що його займали зовсім інші думки, він не хотів гаяти ні хвилини часу. «Укотре повторюю: військово-політичне керівництво держави не планує й не проводить наступальні операції на сході України. Єдиний прийнятний для нас варіант деокупації наших людей і територій — політико-дипломатичний».
Відеозвернення Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Валерія Залужного. 18 лютого 2022 року.