Сьогодні наша армія зразка 2022 року — не 2014-го. Ми загартовані в боях, добре оснащені, підготовлені та вмотивовані. Ми змінилися зсередини. ЗСУ — це незламний дух бойового братерства, взаємоповаги й гідності. Це одна родина. Ми розробили та затвердили чіткі плани реагування на будь-які зміни в оперативній обстановці. Ми спокійні й упевнені.
Я вдячний усім військовослужбовцям, які зараз на передовій під шквальними обстрілами противника тримають позиції, дають нам час і можливість посилити й прикрити інші напрямки.
Разом ми — сила!
Сьогодні ми потрібні державі, а держава потрібна нам і нашим дітям!
Останнє речення Залужний дописав на чернетці власноруч.
У ці лютневі дні Валерій Федорович неодноразово говорив, що повітря пахне війною. Він відчував цей запах 2014. І зараз знову. Про цей запах мені говорили й інші військові.
«Я просто чекав, коли все почнеться. Далі для нас нічого не було архіважкого. Хірургу привезли хворого. Команда стала й почала робити операцію. Я просто робив свою роботу». Ці слова він взагалі повторював дуже часто.
— Хай би якою була ця сила біля наших кордонів та на тимчасово окупованих територіях, я і мої підлеглі захищатимемося, — сказав Залужний у розмові з Міллі за три дні до початку великої війни.
А ворожа сила біля кордонів — величезна. Наступальне угруповання росіян у більш як 127 тисяч військовослужбовців. Майже 1800 танків, 4900 бойових броньованих машин, понад 1800 артилерійських систем і 830 систем залпового вогню. Бойових літаків майже пів тисячі й понад пів тисячі вертольотів. Одинадцять тактичних ракетних бригад — 44 пускові установки «Іскандер», 28 ударних кораблів і 6 ударних підводних човнів.
Арсеналу, який накопичила Росія для цієї війни, могло би вистачити, гадає генерал Залужний, щоби захопити п’ять таких країн, як Україна.
Становлення. 2014–2015 роки
У липні 2014 Валерія Залужного призначали заступником командира сектору С на сході.
Усю територію, де тривала антитерористична операція, поділили на п’ять оперативних районів бойових дій ЗСУ — сектори А, Б, С, Д і Маріупольський район М. Сектор С охоплював північні райони Донецької області та західні райони Луганської області по лінії Вуглегірськ — Дебальцево — Зоринськ. На той час керівництво сектором здійснював безпосередньо штаб АТО.
Генерал-майор Віктор Назаров, який від травня 2014 року був начальником оперативного штабу АТО, розповів: «Сектором С ми керували безпосередньо, між нами не стояло проміжної ланки. Так було, бо мусили дати приклад підлеглим, що не треба боятися, необхідно рухатися й наступати. А через два місяці, коли вже ситуація стала більш зрозумілою й збільшився обсяг завдань, ми передали засоби цього сектору окремому штабу й органам управління. Тому на базі командування Сухопутних військ і створили штаб сектору С та призначили його керівників. Вони виконували завдання на Дебальцівському напрямку».
Улітку туди була передислокована й 128-ма бригада під командуванням тоді полковника Сергія Шаптали.
У липні в район Дебальцевого було складно доїхати. Уперше на позиції новопризначеного командувача Залужного віз звичайний джип. У його даху болгаркою вирізали дірку під кулемет.
Уперше Валерій Залужний потрапив на фронт у липні 2014 року. На позиції в районі Дебальцевого його віз звичайний джип, у даху якого болгаркою вирізали дірку під кулемет. Дорогою почався перший для Залужного обстріл, під час якого поранили кулеметника.
Дорогою почався перший для Залужного обстріл — кулеметника поранили. «Я сидів із ним третім. Кулеметник був увесь у крові. Йому зробили перев’язку, але кров не спинялась, краплі вітром кидало мені в обличчя. Я згадав тоді все своє життя», — так розповідав про першу поїздку на фронт Валерій Федорович.
«Особливість сектору С у тому, що він був майже у центрі нашого бойового порядку, — пояснює Віктор Назаров. — Мається на увазі Донецьк і все, що південніше за Іловайськ й аж до Маріуполя. Район Дебальцевого мав важливе стратегічне значення, тому що це перехрестя шляхів — і залізничних, і автомобільних. Це шлях зі Слов’янська на Ростов-на-Дону, і з Луганська на Донецьк».
Валерій Залужний із братом Артуром. АТО, 2014 рік. Фото з приватного архіву Валерія Залужного.