Выбрать главу

У січні 2023 року я побувала там удруге. Місто було не впізнати та й містом його годі вже було назвати. Знищені будинки, безлюдні вулиці, канонади артилерійських обстрілів. Наші воїни трималися за бетонні стіни й підвали.

III

Не можна недооцінювати противника — один із головних постулатів військового професіонала. Про це генерал Залужний говорив десятки разів — публічно й у приватних розмовах.

— Якби те інтерв’ю вийшло, полонених з Азовсталі звільнили б раніше, — сказав Валерій Федорович у одній із наших із ним розмов.

Мова про інтерв’ю для відеопроєкту до ста днів повномасштабної війни. Ним опікувалася команда з ОП. Вони ж записували інтерв’ю в тих, хто в ту мить обіймав високі посади й, власне, вели цю війну — Президента, міністрів силових відомств, секретаря РНБО. На інтерв’ю запросили й Залужного. Розмову вела телеведуча Ольга Герасим’юк. Їй у інтерв’ю генерал детально розповідав про своїх опонентів — російських генералів. Говорив про них із повагою, акцентував на поняттях офіцерської честі й гуманного ставлення до полонених. «Я гарантую зі свого боку дотримання правил і звичаїв ведення війни, передбачених Женевськими конвенціями. І цього ж чекаю від противника», — сказав Валерій Залужний. Однак ні це інтерв’ю, ні сам проєкт не вийшли.

Уже в іншому інтерв’ю Дмитру Комарову для документального фільму «Рік» Валерій Залужний пояснив назагал своє ставлення до начальника російського генерального штабу Валерія Герасимова. Він назвав його сильним, підступним та непередбачуваним ворогом, якого варто поважати задля перемоги. А в інтерв’ю Time розповів, що зберігає й навіть перечитував праці Герасимова — на них він вчився. Ворога треба нищити, але недооцінювати — не варто.

Усі ці його слова — свідомі. Ними він хотів спонукати російське командування згадати про свою честь і зберегти здоров’я та життя нашим військовополоненим. Але також це було визнання російської воєнної науки й адекватна оцінка сили. Можна багато сміятися з так званої «другої армії світу» й російських мобілізованих. Але стикнувшись з ними на полі бою — не до сміху. Це серйозний противник.

Я вже говорила, що Залужний, як і його ровесники, вивчали радянську й російську військові доктрини, зокрема й Герасимова. Україна не готувалася до війни з Росією, не бачила в ній ворога аж до початку 2000-х. Фактично до 2014 року тривало скорочення військових частин і їхня передислокація зі сходу. Ми майже не тримали там військ і не відпрацьовували перекидання туди сил.

Те, що і для нашого покоління росіяни стали смертельними ворогами, — наслідок їхніх дій. Це вони взяли до рук зброю й перетнули наш державний кордон. Тож усі ці люди, включно з тими, кого добре знав і навіть поважав Залужний, стали його ворогами.

Утім, російська армія Залужного розчарувала — реальний стан справ у ній абсолютно відірваний від воєнної науки. І саме цей відрив, вважає Головнокомандувач, зіграв нам руку. Так Залужний говорив у вересні 2022 року: «Вони діяли саме так, як написано в їхніх навчальних посібниках. Маючи потужне озброєння, потужні засоби… У тих статтях, які писав Валерій Герасимов, — там правда. Відсоток нового модернізованого зброєння дуже високий. Але не на такому рівні, як я очікував. Вони пішли за тим сценарієм, який мене влаштовував понад усе».

Чим генерал Залужний пояснює високий рівень російської воєнної науки? Бо це ціла школа. І зрештою — ця країна впродовж усієї своєї історії веде війни. «Що трохи підкосило російську армію? Це Чечня. Хоч вони (росіяни) й купили Кадирова, найбільш активних вбили, але дух чеченського народу не зламали», — говорить Валерій Залужний. І одразу додає: «Знаєш, що їх вирізняє? Системний підхід. Ось побачиш, після цієї війни вони зроблять висновки».

Але ніколи, ніколи не можна ототожнювати й урівнювати в правах жертву й нападника. І тут я процитую відому жінку, яка надихає мене, відколи я прочитала її «Автобіографію», — прем’єрку Ізраїлю Голду Меїр: «Я ніколи не погоджуся, що між тими, хто нападає, і тими, на кого нападають, немає жодної різниці. Якщо ми на це підемо, якщо наші сусіди побачать, що можна воювати, не маючи страху щось втратити, ми тільки заохотимо їхню агресію».