Найбільша помилка воєначальника — недооцінювання противника. На щастя, саме цієї помилки припустилося не наше військове керівництво, а російське.
Урок 2. Лідерство в часи війни
Яким ви уявляєте головного військового країни, який веде війну? Серйозною, похмурою, суворою людиною? Можливо, десь так і є. Проте нашого Головнокомандувача вирізняють інші риси.
На тему військового лідерства я говорила з Деном Райсом. Ден — колишній американський військовий, президент Thayer Leadership — фундації, яка навчає лідерству на основі принципів Військової академії США у Вест-Пойнті. Він співавтор книжки «Лідерство Вест-Пойнту: профілі мужності», присвяченій історіям 200 випускників академії, які формували американську націю.
На моє запитання, які якості притаманні справжньому військовому лідеру, Ден дав досить несподівану, як на мене, відповідь: почуття гумору, людяність і терпіння. І саме ці якості вирізняють генерала Валерія Залужного.
I
Уперше я сміялася з Валерієм Федоровичем на військовій базі в Краматорську в серпні 2021 року. Місяць тому його призначили Головнокомандувачем, і вже вдруге за цей період він приїхав у район проведення операції Об’єднаних сил (ООС). Ми вечеряли у вузькому колі: Залужний, його помічники, заступник командувача ООС бригадний генерал Ігор Дорошко і я. Сиділи на лавках за простим дерев’яним столом, накритим поліетиленовою скатертиною, пригощалися й згадували пригоди їхньої військової служби.
Заговорили про військові паради.
— Парад за часів Януковича 9 травня [2010 року] я пам’ятатиму все своє життя, — розповідав Ігор Миколайович. — Суцільна бутафорія: шлемафони, галіфе, фуфайки, офіцерські сумки-планшети, кирзові чоботи. Нам було спекотно, незручно, ніхто не розумів навіщо це. Уже потім нам розповіли, що дзеркальний парад з елементами історичної реконструкції тоді ж відбувався й у Москві.
Теплий літній вечір наповнювався спогадами про військові будні, незмінно об’єднані абсурдними ідеями керівництва та максимальним дискомфортом військової форми.
— Пригадуєш «портянки»? А каракулеві шапки-ушанки? Вовняні кожухи, у яких не повернутися? — кожен із присутніх охоче доповнював розмову власними спогадами. У них відчувалася й ностальгія, і гірка іронія, і мрії, за якими юнаки йдуть на свідомі обмеження й випробування, обираючи військову кар’єру.
Валерій Федорович зізнався, що завжди мріяв про участь у параді, але його постійно лишали в гарнізоні. «Ти побудь на господарстві, попрацюй», — і так щороку. Його мрія здійснилася лише в 2021 році — на військовому параді з нагоди 30-річчя Незалежності України. На ньому він був у ролі Головнокомандувача ЗСУ.
Уже після параду Залужний давав інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій. Вона спитала, чи хотів би він проїхатися на танку Красною площею у Москві. Залужний відповів ствердно:
— Мабуть, так, по-чесному. І Арбатом теж. Але акуратно, бо це пам’ятник.
Почуття гумору — одна з головних рис Валерія Федоровича. У нього завжди є місце для жарту. Коли один із підрозділів залишив позиції, а їхнє завдання мали виконувати військові з інших частин, він сказав: «Ця ситуація нагадує зведений хор ветеранів рок-н-ролу, який намагається налаштувати старенький орга́н».
Навіть у офіційних перемовинах Залужний може вдатись до жартів, коли відчуває, що вони здатні зняти напругу.
У червні 2022 року міждержавні відносини вкотре загострилися через позицію угорського уряду, озвучену не раз прем’єр-міністром Орбаном. Угорська влада не тільки не допомагала Україні, а навіть не дозволяла транзит європейської військової допомоги через свою територію. Вони також не підтримували санкції проти Росії та вступ України до НАТО.
Мала відбутись непроста телефонна розмова з Командувачем Сил оборони Угорщини Ромулусом Русін-Сенді. І Валерій Федорович розпочав її зі спогаду: «Чи не нагадаєте назву вина, яке подавали під час нашого візиту до вас минулого року? Моя дружина й досі згадує його смак». Несподіване запитання, якого достеменно не міг очікувати Русін-Сенді, миттєво зняло напругу, а також нагадало про давні зв’язки.
І як наслідок, генерал-лейтенант Русін-Сенді захотів особисто приїхати до Києва й у район бойових дій. У липні 2022 року делегація з Угорщини на чолі з Командувачем прибула до України. Після офіційних зустрічей із командуванням ЗСУ угорські колеги побували в Гостомелі, Ірпені, Бучі, Бородянці, біля села Мощун, де відбулися важкі бої в битві за Київ. З’їздили до Одеси, Миколаєва, Кривого Рогу, Дніпра, Харкова і Чернігова, вивчали наш бойовий досвід.