Що зробив Головнокомандувач? Вийшов із відеозверненням. Знову ж таки він взяв на себе повну відповідальність за непопулярне в народі рішення. Він заявив, що підтримує цей закон, і його думка — це й позиція командирів угрупувань військових частин.
Бо армія тримається на дисципліні. «І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а „відмовники“ можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо. Крім того, і це ключове, оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути».
У мирний час, говорив Залужний, можна роз’яснювати й переконувати. Але нині війна, і рішення мають бути швидкими та дієвими. Він також сказав, що закон ніяк не посилює безкарності командирів, до чого апелювало суспільство. «Ні, командири так само несуть повну юридичну відповідальність за свої дії чи бездіяльність. І я повністю довіряю своїм підлеглим».
Залужний визнав проблеми, які призводять до того, що солдати покидають позиції, і сказав, що над цим працюють. Успішні операції підтверджують це. «Чи нормально, що ми дискутуємо на такі чутливі теми публічно? Так, ми в демократичній державі. Але рівно доти, доки це не заважає нам вигравати війну. Тому я закликаю всіх поставити крапку в цій дискусії. І разом наближати Перемогу».
Як комунікаційниця я попереджала його про іміджеві втрати. Але знову ж — популярність ніколи не хвилювала Залужного. Під час нашої розмови він сказав мені: «Неможливо досягати результатів у державному будівництві, йдучи на поводу в мас».
IV
Популярність Головнокомандувача конвертується в матеріальну допомогу Збройним Силам України. Прапори, журнали, футболки, картини з його підписом продаються на благодійних аукціонах за шалені гроші. Щодня я та його помічники приходили до нього з пакунками таких речей на підпис.
Фандрейзингова платформа UNITED24 до Дня захисників і захисниць України в 2022 році випустили 1000 браслетів з останньої довоєнної партії сталі із заводу «Азовсталь». 100 із них — з автографом Валерія Залужного. Ці браслети в сумі продали за понад 150 мільйонів гривень. Гроші пішли на купівлю системи виявлення всіх типів літальних засобів, навіть тих, які використовують складні канали зв’язку, як іранські дрони-камікадзе Shahed-136.
Написи, графіті з іменем Валерія Залужного можна зустріти в різних регіонах. Фотографії з соціальних мереж.
Коли я прийшла до Валерія Федоровича з цими браслетами для того, щоб він розписався на упаковці, почувалася незручно. Забрати в нього стільки часу — нахабство. Але Головнокомандувач сказав: «Якщо мій підпис врятує хоч одне життя, я готовий підписувати вдень і вночі».
Валерій Залужний підписав сотні, а зараз, може, і тисячі речей-лотів на підтримку Збройних Сил. Я теж маю безцінну річ з підписом Залужного — його погон генерал-лейтенанта. Він подарував його в березні 2022 року, коли отримав звання генерала.
Не тільки підписи — навіть зображення самого Валерія Федоровича стало популярним серед українців. Люди створювали портрети, графіті, сувеніри, футболки й навіть настінні годинники з його обличчям. Всенародна любов і популярність такої закритої людини — ще один феномен нашого суспільства в цей важкий час.
Резо, музикант з Луганська, який попросив підписати у Валерія Федоровича картини для продажу, щоб допомогти реабілітаційному центру, поділився зі мною «чутками» про генерала:
«Мені розповідали, що коли тиснеш йому руку, енергія піднімається по твоїй руці». А чутки, це вже не про популярність. Це про легендарність.
Валерій Залужний став героєм мемів і висловів на кшталт «В Україні підтримка Залужного — 102 %. Звідки взялися 2 %? Це полонені» чи «Бронік прикривається Залужним, а не навпаки».
Пісні про Залужного стають українськими хітами. «Залужний мутить двіж» і досі в плейлисті мого дев’ятирічного сина.
Перероблена пісня зі словами «Буде тобі, враже, як Залужний скаже» — моя улюблена. Її виконували в Бучі жінки, родом із села Блиставиця в тому ж районі. Це село одним із перших прийняло удар ворога, адже поруч розташовані злітні смуги авіаційного заводу «Антонов».