«Фактично ця пісня — те ж саме, що й „Попереду Дорошенко“… Музика й слова — народні… Час нової історії, час нового фольклору. Час!» — написав блогер і колишній народний депутат Віталій Чепинога.
Численні меми з’явилися в мережі, коли наприкінці травня 2023 року Росія оголосила Валерія Залужного в розшук. Фотографії Головнокомандувача з написами «Не треба мене шукати. Я сам приїду» або «Сидять у Кремлі Путін, Медведєв і Патрушев, розмовляють. Раптом заходить Залужний і каже: „Панове! Я маю вас перервати“», «Господи, зупини мене на кордоні» стали вірусними.
Промовистим є факт, що в надії зірвати наш контрнаступ на півдні (початок літа 2023 року) росіяни поширювали фейкові повідомлення про поранення і навіть загибель українського головкома. Навіть противник знає, яку роль відігравала фігура Залужного в нашому суспільстві й передусім у армії, тому й намагався в такий спосіб деморалізувати українців.
V
У грудні 2022 року сталася дивовижна передноворічна історія. Юристи сказали Валерію Федоровичу, що він отримав спадок — мільйон доларів. Заповів їх американський громадянин українського походження, 85-тирічний Григорій Степанець.
Григорій Степанець народився 1938 року у Вінниці. Його матір була єврейкою, а тато — українцем. Батько воював у Другій Світовій і загинув 1941 року. Григорія та його маму евакуювали на Урал. Після війни вони повернулися додому. У них бракувало їжі, вони жили з того, що їхній дядько, який воював і втратив ногу, ділився з ними пайком військових.
Середню школу Григорій скінчив успішно й 1956 року вступив до Московського університету імені Ломоносова, здобув ступінь магістра з математики, хімії та ступінь кандидата наук із фізичної хімії. Він вивчив німецьку, італійську та англійську мови.
В університеті Григорій познайомився з майбутньою дружиною Аллою. Якийсь час він працювати науковим співробітником, а потім системним програмістом та аналітиком у Москві.
Уперше його звільнили з роботи, коли він підписав лист на підтримку дисидентів. Григорій намагався виїхати з СРСР, але йому не давали виїзну візу. Лише 1989 року він зміг виїхати: спершу до Ізраїля, а тоді — до США. За ним виїхала й родина.
У Америці він майже рік шукав роботу, перш ніж потрапив до Microsoft у Редмонді, штат Вашингтон, розробником програмного забезпечення. Під час цієї роботи Григорій разом із колегою запатентували техніку декодування кодів даних змінної довжини. Ця техніка дозволяє ефективніше обробляти дані на комп’ютерах.
З Microsoft чоловік пішов у 81 рік. Друзі казали, що він би ще працював, якби не онкологія. Він дуже любив рослини й вдома у дворі створював екзотичний сад.
Перед смертю він заповів гроші не лише Залужному, а також Українському католицькому університету, Києво-Могилянській академії й Армії оборони Ізраїлю — у пам’ять про своє українське та єврейське коріння.
Отриманий мільйон Залужний перенаправив на спецрахунок Національного банку для збору коштів на потреби армії. Підтвердження оприлюднила газета The New York Times 24 січня. Своє рішення він пояснив у медіа: «Я все своє життя віддав Збройним Силам. І не мав жодного сумніву, що повинен робити зі спадком. Остання воля пана Григорія, очевидно, полягала в тому, щоб підтримати в моїй особі українське військо. Вдячний усім, хто допомагає Збройним Силам України. І вдячний своїй родині за розуміння».
VI
Як людина, яка відповідала за публічну комунікацію Головнокомандувача, з гіркотою визнаю, що він майже не давав інтерв’ю, не записував відеозвернень, не робив гучних і частих заяв, як того вимагає час, суспільство й обставини.
Голос Залужного важливий як для військових, так і для всіх інших жителів України. Але уникаючи напруги у взаєминах із Президентом, публічності й глорифікації, він відмовлявся від медійної активності.
Наведу кілька болісних для мене прикладів. Він відмовився дати інтерв’ю для документальних фільмів про Холодну війну (Netflix) та про річницю російського відкритого вторгнення (CNN). Поясню, чому мені гірко. Річ у тім, що це не просто мрія кожного піарника. Це частина великої історії великої війни й великих людей, які її ведуть. Можливість говорити до широкої аудиторії в усьому світі.
Такі фільми й теми розкривають стратегічні горизонти, показують масштаб історичних постатей. Я пишу ці рядки з болем, як із болем відмовляла продюсерам цих стрічок. Але я хочу відверто пояснити причини, чому інтерв’ю генерала Залужного з’являлися так рідко.