18 січня 2022 року Головнокомандувач ініціював угоду між Збройними Силами України та Національною академією наук України про наукове й науково-технічне співробітництво з питань обороноздатності держави. Володимир Горбулін так згадував цю подію: «Після зустрічі я був натхненний. Генерал з великою повагою говорив про науку. Скільки разів за роки незалежності України я розчаровувався ставленням наших вищих політичних керівників до питань передового озброєння, яке наша держава створювала в радянські часи, і, звісно, яке можна створювати й сьогодні, якщо ми все правильно організуємо, сформуємо відповідний орган управління».
«Присутність Залужного на нарадах в Укроборонпромі, — говорив мені Володимир Горбулін, — і на деяких нарадах у Президента, на яких був присутнім і я, дає можливість зробити висновок, що ця людина живе не тільки бойовими діями на кількох наших фронтах, але він також відчуває, що фактично зараз наступив дуже серйозний технологічний розвиток системи озброєння, ми вийшли на шостий уклад, коли вже техніка починає працювати деколи без людини».
Вчитися упродовж життя, залишатися учнем, ким би ти не був — мій ще один висновок із двох років спілкування з великою людиною та великим воєначальником.
І так! У чому ж, на думку Залужного, полягає головна проблема української воєнної науки? Ми це описали у вітальному слові колективу Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України з нагоди 30-ї річниці створення 14 лютого 2022 року. Залишу повний текст тут, щоби ви могли уявити, як мислить Валерій Залужний і якою він бачить армію.
«Україна восьмий рік перебуває в стані війни. Але це — гібридна війна. У ній поряд із воєнними засобами використовуються інші засоби впливу: інформаційна боротьба, кібероперації, психологічний тиск тощо. У цій війні розмиті просторові та часові рамки, стерта межа між стратегічним, оперативним та тактичними рівнями. Очевидно, що війни майбутнього, враховуючи розвиток технологій і швидкість усіх процесів, будуть відрізнятися від того, що ми спостерігаємо сьогодні.
Тому, на мою думку, ми маємо зосередити увагу на відповідності вітчизняної воєнної науки потребам Збройних Сил. Адже нинішня безпекова ситуація вимагає якісного всебічного аналізу й прогнозування основних напрямів розвитку воєнних та невоєнних засобів досягнення стратегічних цілей.
Разом із тим найближчим часом все більше будуть використовуватися саме воєнні рішення, адже Збройні Сили мають найбільшу довіру суспільства. Армія була, є й буде ядром національної сили.
Аналіз сучасних воєнних конфліктів дає можливості виокремити кілька важливих тенденцій.
Перше — це зростання ролі невоєнних заходів. Інформаційна боротьба, психологічний тиск, політична дестабілізація, використання економічних, енергетичних, правових засобів формують нову реальність і нові загрози національній безпеці.
Друга тенденція — це багатосферність, коли потенціал противника може знижуватися на відстані від своєї території шляхом нанесення з різних напрямків ударів некерованим високоточним озброєнням різного базування, що супроводжуватиметься кібератаками, радіоелектронною боротьбою, інформаційними та психологічними операціями.
По-третє, зростає роль космічного простору, який може використовуватися для дій наступального та оборонного характеру. Інноваційні системи озброєнь, які розміщуються на космічних бойових платформах, можуть стати новим засобом ведення війни.
Четверта тенденція — розширення спектра засобів збройної боротьби, серед яких зростає значення гіперзвукового, високоточного, електромагнітного, лазерного, інфразвукового та кіберозброєння, а також інформаційних систем управління, безпілотних літальних та автономних морських апаратів, роботизованих комплексів воєнного призначення та штучного інтелекту.
Цей перелік, звісно, не є вичерпним. Я лише виокремив головні тенденції, які сучасна воєнна наука зобов’язана вивчати. Зрозуміло, що дати точний прогноз, якими будуть війни майбутнього, складно, але осягнути характер змін воєнних конфліктів, запропонувати шляхи розвитку Збройних Сил України — ось головне й цілком реалістичне завдання воєнної науки.
Іншим важливим, але більш практичним завданням воєнної науки є розробка нових форм застосування Збройних Сил України, які сьогодні перебувають у застарілій парадигмі.
Розвиток засобів збройної боротьби обумовлює перехід від фізичного знищення противника тільки вогневими засобами до комплексного впливу, зокрема і невоєнними засобами. Саме оснащення Збройних Сил новітніми високоточними засобами збройної боротьби матиме суттєвий вплив на трансформацію системи застосування військ.