Посівши своє місце біля столу, я знехотя запитав:
— Маєте цікаві листи?
Пуаро незадоволено захитав головою.
— Сьогоднішні ще не переглядав, але тепер пошта не приносить чогось цікавого. Нема вже великих злочинців, озброєних власним методом.
Він сумовито захитав головою, а я мимовільно всміхнувся.
— Не впадайте у відчай, Пуаро. Щастя ще всміхнеться вам. Розпечатуйте листи: можливо, саме зараз на вас чекає великий злочин.
Пуаро всміхнувся і, взявши маленький, вишуканої форми ножик, котрим завжди розрізав конверти, почав потрошити листи, що лежали на столі.
— Рахунок. — Ще один рахунок. Це свідчить, що я з роками стаю мов навіжений. А ось лист від Джеппа…
— Невже? — Я нашорошив вуха: Джепп — головний інспектор Скотленд-Ярду — неодноразово залучав нас до розслідування незвичайних злочинів.
— Він завжди у своєму стилі: дякує мені за допомогу, яку я подав у розв'язанні справи Аберіствіс. Я в захваті, що міг прислужитись йому.
Пуаро і далі переглядав пошту.
— Запрошення прочитати лекцію для місцевої організації бойскаутів… Графиня Форфанок буде вдячна, коли я завітаю до неї. Певно, знову зник її кімнатний песик. А це… Нарешті!
Я підвів очі — Пуаро цілком поринув у читання. Потім він простягнув мені листа.
— Це виходить за рамки звичайного, мій друже. Прочитайте!
Лист було написано рішучим почерком на папері іноземного виробництва.
«Вілла Женев'єв
Мерлінвіль-сюр-Мер,
Франція.
Вельмишановний пане! Мені необхідна допомога детектива, але з причин, що про них я повідомлю Вас пізніше, я не хотів би звертатися до офіційної поліції. Я багато чув про Вас, і не тільки як про фахівця високого класу, але і як про людину, що вміє мовчати. Не хочу вдаватися зараз до деталей, але на підставі відомої мені таємниці я щодня потерпаю за своє життя. Певен, небезпека вже нависла наді мною, і тому благаю Вас: не гаючи часу, сідайте на пароплав і їдьте до Франції. Якщо повідомите час приїзду, в Кале на вас чекатиме моя машина. Буду вдячний, коли Ви облишите усі свої справи і цілковито займетесь моєю. Будь-яка сума, котру Ви назвете, не буде завеликою. Можливо, я потребуватиму Ваших послуг досить довго, оскільки не виключено, що Вам доведеться їхати до Сантьяго, де я прожив кілька років. Назвіть, будь ласка, суму, яку я маю сплатити за Ваші послуги.
Знову запевняю Вас, що справа не терпить зволікань.
Відданий Вам П. Т. Рено».
А нижче підпису був поспіхом надряпаний рядок, який ледь можна було розібрати:
«Заради Христа, приїжджайте!»
Повертаючи листа, я відчув, як закалатало моє серце.
— Нарешті! Це щось і справді незвичайне.
— Так, — задумливо промовив Пуаро.
— Ви, безперечно, поїдете.
Пуаро ствердно кивнув і надовго поринув у свої роздуми. Либонь, прийнявши якесь рішення, він підвів очі, глянув на годинника і чомусь спохмурнів.
— Бачите, любий друже, ми не можемо гаяти часу. Європейський експрес відходить від вокзалу Вікторія об одинадцятій. Але не хвилюйтесь, у нас ще досить часу. І ми можемо присвятити десять хвилин обміркуванню. Ви поїдете зі мною, чи не так?
— Ну…
— Ви ж казали, що протягом кількох тижнів ваш депутат не потребуватиме ніяких послуг.
— Звичайно. Але цей пан Рено недвозначно натякає, що справа суто особиста.
— Те-те-те… Беру пана Рено на себе. Між іншим, це прізвище здається мені знайомим.
— Є добре відомий південноамериканський мільйонер Рено. Може, це він?
— Безсумнівно. Ось чому в листі й згадується Сантьяго. Сантьяго в Чілі, а Чілі в Південній Америці! Непогано для початку! Ви помітили постскриптум? Про що він говорить?
Я подумав.
— Пишучи листа, Рено, певна річ, весь час тримав себе в руках. Але під кінець самовладання зрадило його, і під впливом настрою в нього вихопилися ті три слова відчаю.
Мій приятель заперечливо захитав головою.
— Помиляєтесь. Хіба ви не бачите, що лист майже чорний, а постскриптум блідий?
— Ну й що? — розгублено спитав я.
— Боже мій, чому ви не користуєтеся своїми маленькими сірими клітинами! Хіба ж не ясно? Пан Рено написав листа. Не промокнувши чорнило, уважно перечитав його. Потому, не під впливом настрою, а умисно, дописує ці останні слова і прикладає до листа промокашку.
— Але навіщо?
— Та з тим, щоб справити на мене таке враження, яке справив на вас.