— Певна річ, ні. Цілком погоджуюсь з вами, Гастінгсе. Та чи були у нього ці інтимні зв'язки?
— А лист, Пуаро! Ви забуваєте про лист.
— Ні, не забуваю. Але звідки відомо, що він адресований саме Полю Рено?..
— Як «звідки»? Хіба його не знайшли в кишені пальта Поля Рено і…
— І це все! — обірвав мене Пуаро. — Але ж там не було жодного натяку, кому його адресували. Ми припустили, що лист надісланий покійнику, оскільки знайшли цей лист в його кишені. А тепер послухайте, мій дорогий друже. Чимось те пальто здалося мені підозрілим. Я зміряв його і дійшов висновку, що пан Рено носив задовге пальто. Я сказав вам про це, і вам би слід було над цим замислитись.
— Я думав, ви кинули ту фразу, аби щось сказати, — зізнався я.
— Як вам тільки могло таке спасти на думку?! Ви ж бачили, як я міряв пальто пана Жака Рено. Так знайте ж, пальто пана Жака Рено надто закоротке. Візьміть ці два факти і поєднайте їх з третім — а саме з тим, що пан Жак Рено, від'їжджаючи до Парижа, дуже поспішно вибіг із дому… Скажіть, який висновок ви зробите з цього?
— Розумію… — поволі промовив я. — Лист було написано Жаку Рено, а не його батьку. Поспішаючи, Жак схопив не своє пальто…
Пуаро кивнув.
— Точнісінько так! Ми ще повернемося до цього пізніше. Зараз задовольнимося тим, що лист не має нічого спільного з Полем Рено, і перейдемо до наступної за хронологією події.
— Двадцять третього травня, — прочитав я. — Пан Рено свариться з сином, який хоче одружитися з Мартою Добрей. Син їде до Парижа… А наступного дня Рено-старший змінює заповіт, що, на мою думку, було безпосереднім наслідком сварки.
— А які мотиви рухали паном Рено?
Від здивування я широко розплющив очі.
— Злість на сина, певна річ.
— І однак він писав йому ніжні листи до Парижа?
— Так твердить Жак. Але він чомусь не показав нам жодного листа.
— Добре, облишимо це.
— Тепер ми підійшли безпосередньо до дня трагедії. Події, що сталися того ранку, ви, Пуаро, розмістили у певній послідовності. У вас є для цього якісь вагомі підстави?
— Так. Я встановив, що лист до мене і телеграма до Парижа були відправлені одночасно. Невдовзі по цьому Мастерса повідомили, що він може кілька днів відпочивати. На мою думку, сварка з волоцюгою сталася трохи раніше.
— Не розумію, як ви можете з певністю встановити перебіг подій до чергової розмови з пані Добрей.
— У цьому нема потреби. Я певен! А коли ви не розумієте, що події могли розгортатися лише у такій послідовності, ви взагалі не розумієте нічого, Гастінгсе!
Якусь мить я дивився на нього.
— Певна річ! Я ідіот. Коли волоцюга був Жоржем Коно, пан Рено усвідомив небезпеку лише після бурхливої перепалки з ним. Тоді ж він відправив водія Мастерса, бо підозрював, що його підкупив Коно. Послав телеграму синові і запросив вас.
Ледь помітна посмішка на мить скривила вуста Пуаро.
— Вам не здається дивним, що в листі до мене він вживав точнісінько ті самі вирази, котрі ми згодом почули від пані Рено в її розповіді? Якщо згадка про Сантьяго була лише ширмою, навіщо тоді було пану Рено так підкреслено привертати до неї нашу увагу? Навіть більше: посилати в Сантьяго свого сина!
— Незрозуміло. Та, може, знайдемо пояснення пізніше. Наступний пункт — нічний візит таємничої дами. Коли то була не пані Добрей, як твердить Франсуаз, я нічого не розумію.
Пуаро похитав головою.
— Мій друже, де блукають ваші думки? Не забувайте про клаптик чека і що ім'я Белли Дювін знайоме Стоунеру… Гадаю, ми можемо вважати встановленим: повне ім'я невідомої кореспондентки Жака Рено — Белла Дювін і саме вона приходила на віллу того вечора. Які були її плани? Може, побачити Жака, а може, вона хотіла лише побалакати з його батьком… Можна припустити, що тоді трапилося таке. Вона намагалася зробити все, що в її силах, аби Жак повернувся до неї, можливо, показала його листи, а батько Жака спробував одкупитися од неї. Вона обурено розірвала чек. З листа видно, що вона щиро закохана, і, напевне, пропозиція взяти гроші глибоко образила її. Нарешті Поль Рено здихався її. Пам'ятаєте слова, сказані їй? «Так, так. Та заради всього святого ідіть зараз…» Йому дуже не терпілося, щоб дівчина пішла. Але чому? Певен, не тільки через те, що розмова була не дуже приємна. З якихось причин для нього був дорогоцінний час!
— Чого б то? — спитав я, спантеличений.
— Саме про це нам і треба дізнатися. Чому б йому — часу — бути таким дорогоцінним? І саме тієї ночі?.. Пізніше пан Бекс знаходить наручний годинник пані Рено — і ми знов усвідомлюємо, що час у цьому злочині відіграє надто важливу роль. Тут ми вже наближаємося до самої драми… Белла Дювін залишає віллу о пів на одинадцяту вечора, а із свідчень наручного годинника нам відомо, що злочин було вчинено чи принаймні розіграно до півночі… Ми проаналізували події, які передували вбивству, встановили їхню логічну послідовність, і лише одна залишилася поки без місця. За твердженням лікаря, волоцюга, коли знайшли його тіло, був мертвий вже щонайменше сорок вісім годин. Можливо, навіть на цілу добу більше. І тепер, на підставі фактів, які ми щойно обговорили, я встановлюю, що смерть сталася сьомого червня вранці.