– Такі справи, товариство. Мені самому не до вподоби всі ці політичні заковики, але рідній державі чого б і не допомогти, тим більш не задурно. Ви нам довірили контракти брати, ну ми й узяли. Так що давайте тепер конструктивно обговорювати. Як самі знаєте, зараз звідси ніхто вилетіти не може, поки матч не відіграють. Нікого сюди не впустять і нікого звідси не випустять. На маяки вже поставили карантинний сигнал… Але злиняти, якщо є таке бажання, можна, і я гадаю, ці вилупки астерболом для цього і скористаються. Запишуться на матч і під час гри пірнуть в глибокий гіпер, і шукай вітру в полі. Єдиний спосіб перехопити цих козлів – це самим на астербол записатися та доступні зони пильнувати. А ну, Данило, скажи – що тут із дискретними зонами?
Данило замислився. Сюди вони прийшли його власним переходом, маяком не користалися. Дискретна зона, в якій стояли місцеві маяки, була стабільна і зручна, достатньо велика, тому під час переходу через гіпер Данило й не морочився пошуком запасних варіантів. Він стенув плечима:
– Місце тут добре, від Чорного Простору далеко, аномалій начебто нема… отже, зон тут може бути більш ніж одна… і з тою ж вірогідністю може бути лише одна. Але точно сказати не можу, треба вийти на «виворіт» та самому подивитися. Я ж тут раніше не бував… Може, Богдан більше знає?
Богдан, навчений навігатор з «Перця», також здвигнув плечима:
– Та я ж сам… коли сюди літати доводилося, за маяком завжди ходив. Маяки тут хороші, стабільні та калібровані.
– Ну тоді лише на «виворіт» виходити. Разом сходимо та подивимося, давай через годинку, – Данило відкинувся на спинку стільця, схрестив руки на грудях. – Але майте на увазі: якщо ці козли спробують втекти під час матчу, завадити ми їм зможемо, якщо тільки самі будемо в межах саме тої дискретної зони, в яку вони увійдуть. І якщо ми з Богданом будемо на «вивороті». Ще невідомо, по-перше, що в них там за навігатор, і скільки тут зон, по-друге… Якщо навчений, то з ним і Богдан може впоратися, а якщо природний…
Запороги знов загаласували, обговорюючи. Харитон сидів з відсутнім виразом обличчя, мабуть, читав щось зі свого кібер-ока. Нарешті припинив галас та сказав:
– Ось що. Я прямо зараз подав заявку на участь в астерболі «Перця». Данило, Миша, Тимош, Яцько і Ласло – записуйтесь також.
Саїд подав голос:
– А ми як же?
– А ви з Мар’яшею будете наземну операцію проводити, поки інші до матчу готуються. Ваше завдання – козлів випасти до його початку, перевірити, чи не в них бува при собі здобич.
– Так матч же завтра. Можемо не встигнути, – засумнівався Саїд.
– Нічого, спробуйте. Я б на місці цієї сволоти здобич при собі таскав до самого початку матчу. Особливо якби чуяв, що за мною стежать. Корабель що – корабель хакнути можна, кораблі зараз усі на причальних рейках сидять, а значить, до бази підключені і на доступ їх можна зламати, а там роби з коритом що тобі заманеться – хоч у космос порожній виводь, хоч вхід для команди блокуй. Ні, так ризикувати вони не будуть, надійніше при собі мати і товктися в людних місцях.
Саїд та Мар’яна перезирнулися та зітхнули.
– І чому ми завжди крайні? – сказав Саїд, торкаючи своє кібер-око. Мар’яна розвела руками:
– Мабуть, така наша доля. Та не переймайся, теж мені проблема – попасти козликів та при нагоді обчистити. І не таке виробляли… Добре, що вже поробиш. Вовку, нам як, тільки обшмонати, чи можна жорсткіше?
– Ну казали ж, що за необхідності можна й пришити. Але – без зайвого шуму, – відповів Харитон. – І бажано без порушення місцевих правил. Їх тут небагато, але самі розумієте. Нам сюди ще не раз прилітати.
Вовк розіслав усім на комм-термінали орієнтировки на викрадачів, запороги певний час вивчали їх. Тимош покрутив на своєму коммі зображення розшукуваних, клацнув на одне з них, і над столом зависла голограма.
– Здається мені, ніби я цього піпідраса знаю, – мовив він. – Якось давно перетиналися… Суко, навіть ім’я не змінив.
– Ти певен? – примружилася Явдоха.
– Та ось не дуже, але пика знайома, ім’я теж. Гм… дайте пригадаю… п’ятдесят років тому це було. Я тоді з Байдою в космодесанті служив, а це чмо, Тадеуш Скіпка, було в нас хорунжим. І підловили ми його на зраді та прямому співробітництві з ворогом. Трибунал, все таке. Дивно, що він живий – за зраду під час бойових дій на розстріл відправляють. Дуже жаль, що ми з Байдою тоді за законом вчинили, а не замочили гада одразу…