Отаман закрутив вус:
– То он воно як. Так ти собі цей іол хочеш? Ну… ти заслужила. Миша навряд чи «Еланору» покине, її «чайка» ще нова і під неї підлаштована. Ну добре. Забирай собі здобич.
Хижо всміхнувшися, Мар’яна одразу ж відбила на коммі повідомлення своїй команді – мабуть, заздалегідь обговорила з ними.
Тут нарешті з’явився Лео – як і минулого разу, з кухлем пива він із забудькуватим виглядом ходив по залу, відшукуючи підходяще місце, поки не сів навпроти Харитона.
– Радий, що у вас все вийшло, – він допив пиво і поставив кухля.
Харитон поклав перед ним мем-кристал. Лео взяв його, покрутив у пальцях, дістав з нагрудної кишені тестер та приклав до нього. Тестер мигнув зеленим, Лео кивнув, сховав кристал і тестер та вийняв універсальну кредитку:
– Як і домовлялися – п’ятсот тисяч галактів.
Узявши кредитку, Харитон увіткнув її в зчитувач свого комма, задоволено гмикнув, поклав кредитку на стіл:
– Скажи, Лео, а самі викрадачі тебе не цікавлять? Ми й їх прихопили.
Шпигунський зв’язний присвиснув:
– Але ж ви спритні. Це екіпаж «Леопарда»?
– Угу.
– Гм.. Два альфабетанські дезертири, пацан-недоук, якого викинули з тяньгойської навігаторської академії, технік-контрабандист із Нової Полонії… Ці нам ні до чого, звичайні найманці для брудних справ. От якщо ви взяли їхнього бойовика, Тадеуша Скіпку – от його наша флотська СБ була б рада отримати. За ним давно шахти на Сварозі плачуть.
– У нас обидва дезертири і цей, як там його… Тадеуш Скіпка, – Харитон не став говорити про Таяня і Андріяна, який теж попросив захисту в Братстві. Ні для чого Лео про них знати. А Лео зрадів:
– Тадеуш Скіпка – гарна здобич. За нього ж винагорода призначена – сто тисяч галактів, – він узяв кредитку, скинув на неї зі свого комма сто тисяч і штовхнув її по столу до Харитона. – Передасте його консулові на Грюнберзі, я йому ансібль відправлю. А щодо інших, – тут Лео захихотів. – Інших ви можете тутешньому меру запропонувати. Ви коли в дискрет провалилися, він оголосив винагороду за саботажників. Сто тисяч галактів.
Запороги перезирнулися та розсміялися.
– А ми ж і гадки не мали, так, прихопили їх про всяк випадок, – сказав Харитон, як сміх припинився. Потім посерйознішав:
– Отже, контракт завершено, – він сховав кредитку в кишеню. – І цілком безоплатно я з тобою зараз деякою інфою поділюся. Мар’яно, тобі доручаю з мером поговорити щодо тих козликів – але тільки про дезертирів, ну ти зрозуміла. Влада із собою прихопи. Тодосю – дуй до ресепшена, подавай заяву на послуги навігатора до Грюнберга, звідти – до Кафи, потім на Республіку, на Другу Зовнішню станцію. Тільки уточнюй, що безкоритних пасажирів не беремо. Ціни стандартні, як всюди.
Мар’яна відсалютувала та, перевернувши порожній кухоль з-під вітамінної води, пішла. Влад рушив за нею. Тодось пішов у куток, де рішуче розсунув натовп біля ятки та зайнявся справою. Харитон постукав пальцями по столу:
– До речі, якщо тобі цікаво – замовниками були не усами.
Шпигун зітхнув:
– Це я вже і сам зрозумів. Надто тонко для усамів зроблено.
– Це були тяньгойці. Саме на них працювали ці наймані козлики – причому навіть не за великі гроші, просто ті тримали їх на гачку. Козликам це набридло, вони вирішили скористатися цим асурським замовленням для завершення своєї вимушеної тяньгойської кар’єри. От лише думки щодо подальших дій в них розійшлися. Більшість команди хотіла просити на Ботбеї захисту – адже з Фронтиру не видають. Кейс вони збиралися продати на аукціоні тому, хто більше заплатить, а потім – зачаїтися в захеращах Фронтиру. А один вирішив, ніби він найрозумніший, таємно зв’язався з генералом Карраско із Секретум Офісу і запропонував кейс в обмін на притулок. Карраско відправив на діло свого внучатого племінника, якому ми успішно надерли дупу.
– Зоряний Союз, – зітхнув Лео. – Ніякого ладу нема, навіть у конфедератській службі безпеки. Постійно від цих роздовбак самі лише проблеми… Ну, дякую за інформацію. Знаєш, якось навіть приємно, що то були не усами. Тому що це значить, що усами ще нічого не знають. Звісно, тяньгойці можуть їм сказати, щоб помститися за провал, але кейс у нас, так що усами можуть хоч луснути тепер, – Лео втомлено потер щоки.
– Може, тобі охорону організувати? – цілком серйозно спитав Харитон. – Щоб знову кейс не поцупили? Ми тут взагалі-то затримуватися не збиралися, але заради такої справи можемо. Причому цілком безкоштовно. Так би мовити, сервісний супровід.