Едмунд Кобилкевич дуже зрадів, дізнавшись про знахідку. З набагато меншим ентузіазмом і захопленням він сприйняв звістку про необхідність оплати рахунку — біля двох тисяч злотих. Власник намагався довести, що цю суму необхідно утягнути з міліції, бо саме вона не могла так довго віднайти машину. Врешті-решт він з невеселою міною виклав грошики і покотив на своєму «таунусі».
Отож обидві машини були знайдені і повернуті власникам, але це ні на крок не просунуло слідство,
Розділ сьомий
ПО НОВОМУ СЛІДУ
Засмучуватися через чергову невдачу в майора Качановського просто не було часу. Невдача не збентежила його, навпаки, він ще з більшою енергією узявся за справу. Необхідно шукати нові шляхи, і тут несподівано по-справжньому неоціненну допомогу подала Ельжбета Ярот. Під час чергової зустрічі дівчина розповіла майору, як вона вдало добиралась сьогодні з роботи до Варшави.
— Знаєш, у нас є кур’єр — симпатичний хлопець, Павел Вигановський, він дуже гарно до мене ставиться…
— Мабуть, кокетуєш з ним, — перебив майор.
— Та ти що! Йому всього років вісімнадцять, може, дев’ятнадцять. Весною отримав атестат зрілості у вечірній школі, бо йому довелося кинути навчання у десятирічці після смерті батька і піти працювати. Для нього я вже старенька. Але так сталося, що кілька разів я робила йому дрібні послуги, ось він і намагається мені віддячити. Сьогодні, зустрівши мене в коридорі, він сказав, що один з наших бригадирів, Маріан Целька, відразу після зміни їде до Варшави забирати з лікарні дружину. Сьогодні її виписують. Я, звичайно, визнала за краще їхати з ним на машині, а не чекати заводського автобуса.
Качановський без особливої цікавості слухав базікання Ельжбети і швидше із ввічливості спитав:
— Адже твій робочий день до четвертої, а перша зміна закінчується о другій.
— А в мене назбиралось кілька годин відгулів. Коли робили інвентаризацію, сиділи допізна, а тепер, коли немає нічого термінового, начальник дозволяє йти раніше. Так що я сьогодні вільна вже з пів на третю. Целька був такий люб’язний, що підвіз мене до самісінького дому.
— А яка у нього машина? «Сирена» чи «малюк»?[9]
— Та ні, ми їхали заводським «фіатом».
Тут у майора нарешті з’явився інтерес до слів дівчини.
— Тим самим, вишневим?
— Так, Целька має дозвіл начальства.
— Машину вів Ковальський?
— Повинен був Ковальський, але йому підвернулася якась робота, от він і віддав Цельці ключі від машини. Целька дуже добре водить. У нього був свій «вартбург», який він недавно продав і збирається купити якусь іншу машину. Але зараз, ясна річ, через дружинину хворобу всі проекти ляснули. Дарма що лікування в лікарні безплатне, все одно при серйозній хворобі витрачається прірва грошей.
— І довго вона хворіла? Він тобі розповідав про це?
— Розповідав, звичайно. Люди завжди охоче діляться своїми бідами. Дружина Цельки хворіє вже другий рік. Кілька разів лежала в лікарні, спочатку якесь ускладнення після родів, а потому підозрювали навіть рак. Урешті-решт лікарі зважились на операцію. Все обійшлося, а сьогодні дружину Цельки виписали.
— А в якій лікарні вона лежала, він не казав?
— У тій, що на вулиці Коровій.
— А туди дружину він відвозив також на машині?
— Та я не знаю.
— І коли відвозив, також не знаєш?
— Здається, Целька говорив, що поклав її першого вересня. Але я можу й помилятися.
Майор зняв слухавку. Накрутив номер лікарні і попросив з’єднати його з реєстратурою.
— З вами говорить майор Качановський, міське управління міліції. Нам потрібно знати, скільки часу знаходилась на лікуванні громадянка Целька. Мешкає у Надажині. Ні, ім’я її я не знаю, зате прізвище рідкісне. Виписали сьогодні. Як ви сказали? З другого вересня? Дуже дякую.
Дівчина дивилась на майора здивованими очима.
— Може згодитися. Запам’ятай, цікавість — перша сходинка драбини, що веде до пекла.
Наступного дня Качановський поділився з полковником своїм відкриттям.
— Якщо Ковальський позичав службову машину Маріану Цельці, — розмірковував він, — виходить, міг давати її й іншим своїм знайомим. Переробити електропроводку в машині міг хтось з них. Хоча б той же Целька. Його дружина перебувала у лікарні на Коровій з другого вересня. Виходить, другого вересня її доставили туди, і не виключено, що тим самим вишневим «фіатом». І знову ж таки без Ковальського.