Отже, пошуки «кравця» серед учнів вечірньої школи ні до чого не привели, хоча і підібрали у співробітників міліції досить багато часу.
Ця невдача не змусила майора Качановського відмовитись від своєї ідеї. Належало лише розширити сферу пошуків. Може, серед шкільних друзів у Надажині? Або серед колег по роботі на заводі точних приладів?
У Надажині вже раз шукали «кранця», відразу після викрадення машини з грішми. Тоді ці пошуки не увінчались успіхом. Але треба врахувати, що тоді перевірялися лише нечисленні у цьому містечку професійні майстри голки. Тепер майор вирішив підійти до цієї справи по-іншому. Були взяті на облік кравці усього Варшавського воєводства, причому не тільки кравці, а й підмайстри тих, котрі могли представляти інтерес для майора Качановського — за віком, місцем проживання або місцем народження.
Одночасно усі державні і кооперативні швацькі майстерні Варшави відвідала комісія: цікавилася гігієною і безпекою праці на цих підприємствах.
Повільний був цей шлях, зате правильний. До роботи довелося залучити великі сили співробітників міліції. За образним висловом майора Качановського, була закинута сітка з дуже мілкими вічками. І хоча у сітку потрапило чимало риби, все ж її було менше, ніж в озері. А знайти у неводі потрібну рибу легше, ніж у великій воді.
Дні йшли за днями, і поступово Качановський починав сумніватися — вже багато риби повибирали, а ніяк не вдавалось знайти ту потрібну, одну-єдину, золоту.
Але одного разу до майора прийшов співробітник міліції Дзюба, який на той час встиг вже стати близьким другом Веслави Косинської.
— Пане майор, — бадьоро почав він, — у мене для вас важливе повідомлення. Гадаю, варте того, щоб ви почастували мене пивом. Та ні, що там пиво! Не завадило б трохи підкинути до зарплати. Якусь премію, чи що?
— Дивись! Ще нічого не повідомив, а вже торгується!
— Так ось, вчора Веся сказала мені, що був у неї хлопець. Майже два роки дружили, навіть одружуватись збивався, але вона піднесла йому гарбуза.
— Чого б то?
— По-перше, ледар він був страшенний, працювати його не змусиш, а по-друге, нічого не існувало для нього, крім грошей. Заради них він готовий був піти на все.
— То й що?
— Так ось, батько цього Казимира Фельчака кравець, мати також шиє, допомагає чоловікові. І Казика вони хотіли зробити кравцем, щоб потім передати йому батькову майстерню, але нічого з того не вийшло. Сидіти за машинкою? Ні, ця робота не для Казика. Але шити він навчився, та воно й зрозуміло, з малих років вештався по майстерні. Коли ще за Весею упадав, пошив їй англійського костюма. Вона мені показувала — сидить ідеально. А втім, невелика заслуга пошити на її струнку постать…
Майор вже не слухав. Схопивши ручку, він швидко записав у блокнот: Казимир Фельчак.
— Його адреса?
— Там же, при майстерні. Майстерня старого Фельчака знаходиться на вулиці Окшеї. Це у Празі[10], знаєте, одна з вулиць, що виходять на Торгову.
— Та я знав цю вулицю як старі свої чоботи вже тоді, коли ти ще пішки під стіл ходив! — Ну, гаразд, іди. До завтра з’ясуй, що воно за один цей Фельчак, де працює.
— Слухаюсь!
Залишившись на самоті, майор задумався. Казимир Фельчак ідеально відповідав їхнім уявленням про розшукуваного «кравця»: він умів шити, але не працював кравцем і не був ніде зареєстрований, виходить, його неможливо було виявити. Адже злочинці напевне передбачали, що міліція шукатиме чоловіка, який пошив міліцейський мундир.
Два роки цей хлопець наполегливо залицявся до Веслави Косинської, саме у той час, коли вона вчилася у вечірній школі, в одному класі з Павлом Вигановським. Через неї вони й могли познайомитись. Можна здогадатися, що хлопець із заможної родини, до того ж маючи непогані «приробітки» від спекуляцій валютою і перепродажу квитків, подобався Вигановському. Об’єднувала їх також пристрасть до грошей, прагнення розбагатіти.
Ідея викрасти машину, що везла зарплату для робітників заводу точних приладів у Надажині, безперечно належала Вигановському. Думка використати для цього людину в міліцейській формі могла прийти в голову Фельчаку, який володіє ремеслом кравця. Він пошив мундир, і він же, найвірогідніше, знайшов третього спільника, того, котрий так переконливо зумів виконати роль співробітника автоінспекції.