Баланс був сумним. "Розграбовано і зруйновано 815 магазинів, 171 будинок, 276 синагог, 14 інших пам'ятників жидівської громади, арештовані 20 000 жидів, сім арійців, три іноземці, 36 убитих і 36 поранених"
Джерело: Доповідь Гейдріха Герінгу від 11 листопада 1938 року. Нюрнберзький трибунал, IX, с. 554. Герінг та інші обвинувачувані визнали документ справжнім.
Мова йшла не про емоційну реакцію німецького народу, а про програму, організованою нацистською партією. Про це свідчить доповідь верховного судді НСДАП Вальтера Буха, якому було доручене розслідування (Документ P.S. 3063, датований 13 лютого 1939 року. Нюрнберзький триб., т. XXXII, с. 29). До суду були притягнуті 174 члена партії, арештованих 11 листопада за наказом Гейдріха за організацію погрому і участь у ньому, але це були лише другорядні функціонери уряду (за винятком Геббельса, котрий схвалив цей злочин) і сам фюрер засудив цей погром. Але це не виключає гіпотезу, що накази надійшли зверху, тим більше що Герінг відразу ж видав три декрети, що підсилювали дискримінацію:
— перший накладав на німецьких жидів колективний штраф у розмірі 1 мільярда марок (P.S. 1412. Райхсгезетцблатт, 1938, ч. 1, с. 1579);
— другий виключав жидів з економічного життя Німеччини (P.S. 2875, Reichsgesetzbatt 1938,4.1,с. 1580);
— за третім страхові компанії виплачували державі, а не постраждалим жидам, відшкодування за збитки від Кришталевої ночі (P.S. 2694, Reichsgesetzbatt, 1938, ч. 1, с. 1581).
Примітною є схожість приводів і методів придушення жидів у Німеччині і арабів у Палестині: в 1982 році в Лондоні було скоєно замах на ізраїльського дипломата.
Ізраїльські правителі відразу ж приписали його ОЗП і вторглися до Лівану, щоб знищити там бази ОЗП. Результат — 20 000 убитих. Бегін і Аріель Шарон, як колись Геббельс, влаштували свою "Кришталеву ніч" з набагато більшим числом безневинних жертв.
Різниця полягає в тому, що підставу для вторгнення в Ліван ізраїльські керівники придумали вже давно. 21 травня 1948 року Бен-Гуріон записав у своєму "Щоденнику": "Ахіллесова п'ята арабської коаліції — це Ліван. Панування мусульман у цій країні штучне й легко може бути повалено. Потрібно створити в цій країні християнську державу. Її південним кордоном повинна стати ріка Літані".
Джерело: Михаель Бар Зохар. Бен-Гуріон, озброєний пророк, с. 139.
16 червня генерал Моше Дайян уточнив спосіб:
"Все, що нам залишається зробити, це знайти офіцера, нехай навіть простого капітана. Потрібно залучити його на нашу сторону, купити, щоб він оголосив себе рятівником мароністського населення. Тоді ізраїльська армія вступить до Лівану і займе території, на яких вона встановить християнський режим, союзний Ізраїлю, і все піде як по маслу. Ізраїль повністю анексує територію південного Лівану".
Джерело: Щоденник колишнього прем'єр-міністра Ізраїлю Моше Шарета, опублікований на івриті в 1979 р.
Ще більш огидними злочини в Лівані, не говорячи про масові вбивства, здійснені на очах у Шарона і підготовлені ним, робить те, що сам привід не міг бути інкримінований ОЗП.
Пані Тетчер навела в Палаті громад докази того, що цей злочин був справою відкритого ворога ОЗП. Зараз же після арешту злочинців і попереднього розслідування вона заявила: "У списку осіб, що підлягають знищенню, знайденому в організаторів злочину, було ім'я відповідального представника ОЗП у Лондоні. Це доводить, що нападники, всупереч запевненням Ізраїлю, не користувалися підтримкою ОЗП. Я не вірю, що ізраїльський напад на Ліван було актом відплати за цей замах: ізраїльтяни лише знайшли привід для початку ворожих дій".
Джерело: "Інтернешнл Геральд Трибюн", 8 липня 1982 р.
Це спростування ізраїльської пропаганди пройшло майже непоміченим у Франції, хоча воно руйнувало легенду про "законну оборону", що послужила приводом для цієї нової агресії. Ця війна, як і всі інші агресивні акти Ізраїлю, вписувалася у внутрішню логіку сіоністської доктрини так само, як Кришталева ніч у внутрішню логіку гітлерівського расизму.
Стан жидів після Кришталевої ночі став ще більш драматичним. "Західні демократії" зібрали в 1938 році на конференції в Евіані представників 33 країн (СРСР і Чехословаччина не були представлені, від Угорщини, Румунії та Польщі були присутні лише спостерігачі, які вимагали, щоб їх позбавили від їхніх власних жидів).
Президент Рузвельт подав приклад егоїзму, сказавши на прес-конференції в "Уорм Спрінті", що "не передбачається ані перегляду, ані збільшення квот імміграції до США".
Джерело: Мазор. 30 років конференції в Евіані. "Ле монд жюіф", квітень-червень 1968, № 50, с. 23 і 25.
В Евіані "ніхто всерйоз не потурбувався про долю переслідуваних".
Джерело: 10 уроків нацизму. Під ред. Альфреда Гроссера. Париж, 1976, с. 216.
У березні 1943 року Геббельс міг ще іронізувати: