Я нічого не відповіла. В мені не було бажання сперечатися; у той момент уся моя впевненість кудись поділася.
— От бачиш, — він поцілував мене в чоло, — немає про що хвилюватися.
Я кволо засміялася.
— Окрім грядущої погибелі.
— Довірся мені.
— Довірилася.
Він досі вдивлявся в моє обличчя, поки я не розслабилася.
— Можна тебе дещо запитати? — мовила я.
— Будь-що.
Я завагалася, а потім поставила зовсім інше питання, ніж те, яке мене хвилювало.
— Що я маю подарувати Алісі на випускний?
Він пирхнув від сміху.
— Ти наче збиралася купити нам із нею квитки на концерт…
— Точно! — я відчула таке полегшення, що майже усміхалася. — Концерт у Такомі[14]. Минулого тижня я побачила оголошення в газеті й подумала, що вам сподобається. Ви так хвалили диск.
— Гарна ідея. Дякую.
— Сподіваюся, квитків іще не розпродали.
— Влучне зауваження. Треба з’ясувати.
Я зітхнула.
— Ти ще щось хотіла мене запитати, — сказав він.
Я насупилась.
— Як ти дізнався?
— Я вже навчився читати твоє обличчя. Запитуй.
Заплющивши очі, я сховалася у нього на грудях.
— Ти не хочеш, щоб я була вурдалаком.
— Не хочу, — сказав він тихо і, трохи почекавши, додав: — Це не запитання.
— Ну… мене хвилювало… чому ти цього не хочеш.
— Хвилювало? — зі здивуванням він підхопив моє слово.
— Скажи мені — чому? Скажи всю правду, не шкодуючи моїх почуттів.
На мить він завагався.
— Якщо я дам відповідь на твоє запитання, ти поясниш мені своє?
Я кивнула, досі ховаючи обличчя.
Він глибоко вдихнув, перш ніж відповісти.
— Ти можеш прожити чудове життя, Белло. Знаю, ти віриш, що у мене є душа, але я в цьому не зовсім упевнений, і ризикувати твоєю… — він повільно похитав головою. — Дозволити цьому статися — дозволити тобі перетворитися на те, чим є я, лише щоб ніколи тебе не втратити, — це найегоїстичніший вчинок, який я можу уявити. Я прагну цього понад усе на світі для себе. Але для тебе я хочу набагато більшого. Піддатися своєму егоїзму здається мені злочином. Це був би найегоїстичніший учинок у моєму житті, навіть якщо воно триватиме вічно. Якби можна було стати людиною для тебе, то якою б не була ціна, я б її заплатив.
Я принишкла, перемелюючи почуте.
Едвард гадав, що поводиться егоїстично.
Я відчула, як моє обличчя повільно розпливається в усмішці.
— Значить… ти не боїшся… що розлюбиш мене, коли я стану іншою — коли не буду такою м’якою і теплою, і від мене інакше пахнутиме? Ти справді хочеш бути зі мною, незалежно від того, якою я стану?
Він різко видихнув і з притиском запитав:
— Ти боялася, що я тебе розлюблю? Белло, як на людину з такою тонкою інтуїцією, ти іноді буваєш такою безтолковою!
Я знала, що йому це могло здатися безглуздим, але відчула полегшення. Якщо йому дійсно хотілося бути зі мною, решту я витримаю… якось. «Егоїстично» раптом здалося чудовим словом.
— Не думаю, що ти розумієш, Белло, наскільки легше мені було б, — сказав він із жартівливим відтінком, — якби я постійно не зосереджувався на тому, щоб тебе не вбити. Звичайно, дечого мені бракуватиме. Наприклад, цього…
Втупивши довгий погляд мені у вічі, він погладив мою щоку, і я відчула, як до неї миттю ринула кров, укривши шкіру рум’янцем. Він ніжно засміявся.
— І биття твого серця, — продовжив він, уже серйозніше, але досі трохи усміхаючись. — Це найважливіший звук у моєму світі. Я так до нього звик, що, присягаюся, міг би почути його за багато миль звідси. Але це все не важливо. Оце, — він узяв моє обличчя в долоні, — ти. Те, що я зараз тримаю. Ти завжди будеш моєю Беллою, тільки станеш трохи довговічнішою.
Я зітхнула і, заспокоївшись у його долонях, заплющила очі.
— А тепер можна тебе дещо запитати? Але всю правду, не шкодуючи моїх почуттів, — сказав він.
— Звичайно, — відповіла я одразу, від здивування широко розплющивши очі. Що він хоче дізнатися?
Він повільно проговорив:
— Ти не хочеш бути моєю дружиною.
Моє серце спочатку зупинилося, а потім шалено забилося. На шиї виступив холодний піт, і руки стали холодними як лід.
Він чекав, спостерігаючи мою реакцію.
— Це не запитання, — нарешті прошепотіла я.
Він опустив погляд — від його вій на щоки упали довгі тіні — і, забравши долоні від мого обличчя, підняв мою замерзлу ліву руку. Говорячи, він гладив мої пальці.
— Мене хвилює, чому ти цього не хочеш.