Танець.
Навій, Дудка, Гембель, Замірок і Носик виходять.
Вже північ язиком своїм залізним
Дванадцять вибила. Пора до ложа!
Бо скоро вже запіють півні. Як би
Уранці не заспати нам, бо ми
Засиділися звечора. Вистава,
Хоч недоладна, збавила нам час.
На ложе, друзі! Ще два тижні цілих
Нічних розваг веселих нас чекають.
(Виходить)
З’являється Пак із мітлою.
ПАК
Леви рикають вночі,
Десь на місяць виє вовк.
Сплять по праці орачі,
День скінчився, гамір змовк.
Дотліва червоний жар,
Ухкає на стрісі сич —
Вісник саванів та мар.
У таку пречорну ніч,
У години пізні ці
Розкриваються гроби,
І виходять з них мерці —
Духи страху та журби.
Й ми, поклонники Гекати,
Ночі дочки і сини,
Що від сонця утікати
Теж повинні, ніби сни, —
В цю годину жваві стали:
Маєм щастя в дім внести.
Щоб усі тут мирно спали,
Мишко, й ти не шелести!
А мене вперед послали —
За дверима замести.
Входять Оберон і Тітан і з усім своїм почтом.
ОБЕРОН
Всю оселю освітіте
Сонним мертвенним вогнем.
Всі покої облетіте,
Ельфи й феї! Розпочнем
Заклинальні танці й співи.
Підхопіть за мною всі ви!
ТІТАНІЯ
Спершу пісню розучіть —
Нота в ноту щебечіть,
Потім весело й грайливо
Освятім палати співом.
Співають і танцюють.
ОБЕРОН
Нумо, феї, обійдім
До світанку весь цей дім
Та благословімо нині
Ложе князя і княгині,
Щоб зачатий в ньому рід
Щасно жив багато літ.
Хай ні зради, ані чвари
Вік не знають всі три пари,
Хай ніякий ґандж природи
Не позначить їх породи:
Близни, родимки, рубці
І на тілі, й на лиці
Їхніх діток не спотворять,
А недуги не заморять.
Польову росу зберіть,
Всі покої окропіть.
Мир і щастя в цих палатах
Мають вічно панувати.
І, такий діставши дар,
Хай спокійно спить владар.
Поспішіться, не баріться,
Вдосвіта сюди верніться.
Оберон, Тітанія і їхній почет виходять.
ПАК
(до глядачів)
А як ми вам не вгодили,
Все направим любо-мило:
Думайте, що ви заснули
Й перед вами сни майнули.
За виставу, хоч погану,
Не висловлюйте догану:
Це ж бо сон лише, вважайте,
І за це нам попуск дайте.
Як обійдеться без свисту
Й совість матимемо чисту,
Це всім нам додасть охоти
Вади наші побороти,
Й дальша п’єса краща буде.
На добраніч всім вам, люди,
Трохи оплесків, будь ласка, —
І скінчилась наша казка.
(Виходить)
Віндзорські жартівниці
Сер Джон
Фальстаф
Фентон, молодий дворянин
М’ялоу, мировий суддя
Нікчем, небіж судді
Форд, Пейдж віндзорські міщани
Вільям Пейдж, малий син пана Пейджа
Г’ю Еванс, пастор, валлієць
Доктор Каюс, лікар, француз
Бардольф, Пістоль, Нім Фальстафові челядинці
Господар заїзду «Підв’язка»
Робін, Фальстафів паж
Бевз, служник пана Нікчема
Довбен, служник доктора Каюса
Пані Форд
Пані Пейдж
Анна Пейдж, її дочка, закохана у Фентона
Спритлі, ключниця доктора Каюса
Челядь Пейджа, Форда та інші
Дія відбувається у Віндзорі та його околиці.
Віндзор. Перед домом Пейджа.
Входять суддя М’ялоу, Нікчем і Г’ю Еванс.
М’ЯЛОУ
Не вмовляйте мене, велебний отче. Я неодмінно подам скаргу до Зоряної палати. Хай він буде стонадцять разів сер Джон Фальстаф, а однаково не сміє ображати Роберта М’ялоу, есквайра.
НІКЧЕМ
Мирового суддю Глостерського графства і coram[9].
М’ЯЛОУ
Атож, небоже, і custalorum[10].
НІКЧЕМ
Так, і ratolorum[11], і шляхтича з діда-прадіда, велебний отче, який підписується «armigero»[12]. На всіх рахунках, наказах, квитанціях і зобов’язаннях підписується «armigero».
М’ЯЛОУ
Атож, небоже, саме так я підписуюсь уже триста років.
НІКЧЕМ
Усі нащадки, що були до нього, і всі предки, що будуть після нього, мали й матимуть право носити чотири вежки на своєму гербі.